Оперативные сводки: Удобный Швец, или Тот, кто знает все...

antiraiderukr 14.02.2012 в 11:46

.Об этом человеке известно крайне мало. Между тем, он видел и пропускал через свои руки все документы, касающиеся за последние годы Юлии Тимошенко, БЮТ, ЕЭСУ и пр. Личный адвокат Тимошенко. Один из наиболее приближенных к секретам Тимошенко, ее бизнеса, схем и окружения. О таких говорят «Он слишком много знает». Пока Швец молчит. И собирается идти в парламент в новом созыве. УкрВласть решила немного приподнять завесу загадочности над этим персонажем. Публикуем выдержки оперативных разработок 2006-2008 гг. по Швецу одной известной Конторы… Приятного просмотра.

Швець Віктор Дмитрович, 06.01.1954 р.н., уродженець смт.Борова Фастівського району київської області, екс-заступник Генерального прокурора України, з 21 серпня 2007 року – радник юстиції 3 класу (отримав поза лав ГПУ), особистий адвокат Ю.Тимошенко (був призначений її захисником у 2001 році впродовж скандального судового процесу з ЄЕСУ, під час якого Ю.Тимошенко було ув’язнено до СІЗО №13), радник з юридичних питань О.Турчинова на громадських засадах, керівник юридичного департаменту БЮТ. Зареєстрований за адресою м. Київ, вул. Лєскова, 1-А, кв. .., Код ДРФО 1972909093, Ідентифікаційний код 19729216194196, користувався паспортом серії 6МА 749996.

Відомо, що В.Швець, будучи працівником прокуратури (загальний стаж прокурорської роботи – близько 20 років), проживав у службовій квартирі за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 108, кв.. , яку приватизував і переоформив на свою дружину Швець Ірину Олександрівну, 17.01.1958 р.н., уродженку і мешканку м. Києва, одноосібну власницю туристично–екскурсійного бюро ”Вересень”, код ДРФО 2120116583, Ідентифікаційний код 21201216178206.

В.Швець захоплюється спортивними автомобілями. Зокрема, у 1998 році за кошти, отримані від низки підприємців за позитивне вирішення питань по низці кримінальних справ, придбав коштовний автомобіль Pontiac Grand Prix (білий, 1993 року випуску, знак держреєстрації 48628 КЕ, номер кузова 1G2WH51T2PF285501). Вже наступного року В.Швець в якості ”відкупного” отримав у подарунок автомобіль Opel Calibra 2.0 (червоний, 1991 року випуску, знак держреєстрації 82066 КЕ, номер кузова WOL000085M1185022), який, користуючись зв’язками у ДАІ оформив на свою доньку (на той час студентку 2 курсу Київського національного університету ім. Т.Шевченка) Швець Юлію Вікторівну, 22.01.1980 р.н., уродженку і мешканку м. Києва, нині представника БЮТ в Центральній виборчій комісії.

Крім того, В.Швець відомий своїми зв’язками у середовищі єврейської громади столиці, тісно контактував з громадянином США Мішілевичем А.Б. (мешканець м.Хартсоок, м.Шерман Оакс 14722), з яким, за участю низки громадян України (Мостовий Б.Г., Большем І.Ю., Волинська М.Б., Заєць С.І.), ще у 1993 році виступив співзасновником спільного українсько–американського ТОВ ”Фірма ”УКМА” (спеціалізувалося на здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, питаннях оренди і різнопрофільній торгівлі (у т.ч. земельними ділянками), ліквідовано за рішенням суду 06.02.2003 р. за неподання впродовж року податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності).

Під час першої каденції Ю.Тимошенко на посаді Прем’єр–міністра України (2005 рік) В.Швець отримав призначення у Генеральну прокуратуру на посаду одного із заступників генерального прокурора – начальника головного управління з питань нагляду за додержанням законності в правоохоронних органах, в сферу відповідальності якого входили органи податкової адміністрації.

Користуючись службовим становищем В.Швецом було санкціоновано відновлення провадженням припиненої за вказівкою В.Ющенка, як особливо резонансної і безпідставної,  кримінальної справи стосовно генерального директора спільного українсько–литовського підприємства ”Видавництво ”Такі справи” (випустило значним накладом книжку про Ю.Тимошенко ”Невиконане замовлення”) О.Данілова, котрий, захищаючи свої права, був змушений подати заяви у низку міжнародних інституцій, які слідкують за додержанням прав інвесторів з боку держави. В.Швець, разом з на той час керівником ДПА України О.Кіреєвим, причетні до організації тиску на О.Данілова в контексті схилення останнього до відмови від претензій на дії прокуратури і відкликання своїх попередніх заяв у IKCID (Міжнародний центр вирішення інвестиційних спорів). Це відбулося саме в той час, коли Глава держави особисто надав гарантії недоторканості О.Данілову (останній звернуся до Літовського уряду з проханням про надання політичного притулку і статусу біженця наприкінці 2004 року).

Також, у той же період перебування Ю.Тимошенко на посаді Прем’єр–міністра, В.Швець займався питаннями знищення кримінальних справ, порушених податковою міліцією щодо зловживань і ухилення від оподаткування компанією ”Єдині Енергетичні Системи України” (ЄЕСУ) на суму понад 7 млрд. 425 млн. гривень, фігурантом яких була Ю.Тимошенко та її близьке оточення, а також низки кримінальних справ стосовно афер у земельній сфері та інспірованих цукрових криз, які ”прокручував” Б.Губський і контрафактного виробництва етилових спиртів на підприємствах К.Жеваго.

Крім того, достовірно відомо, що саме завдяки ”кропіткій” роботі В.Швеця стосовно ”підчищення хвостів” С.Могилевича у сфері ухилення від сплати податків і зовнішньоекономічній діяльності в тісній співпраці з тодішнім Генпрокурором С.Піскуном і керівниками СБУ О.Турчиновим та О.Кожем’якіним були знищені понад 100 томів унікальних свідчень зловживань вказаної особи, яка на сьогодні перебуває в Російській федерації під домашнім арештом за поданням Інтерполу.

Попри те, що  В.Швець є фактичним керівником юридичного департаменту БЮТ, а також вважається людиною близькою до т.зв. групи домінуючого впливу Ю.Тимошенко–О.Турчинова–І.Кириленка, у його фактичному підпорядкуванні перебувають практично всі юристи БЮТ, підзвітні групам Б.Губського–С.Осики, О,Абдулліна–І.Черкаського–С.Кошина, К.Жеваго–Р.Зозулі–О.Бабаєва, О.Фельдмана–В.Данилова–О.Геймана та Т.Васадзе–В.Крайного.

Згідно рекомендації В.Швеця і певного неофіційного ”протежування” перед лідерами БЮТ, у виборчий список Блоку у 2007 році було включено В.Писаренка, якого наділено повноваженнями представника (у т.ч. юридичного захисника) групи рейдерських структур, наближених до Б.Губського. Крім того, В.Писаренко має особливо теплі стосунки з донькою В.Швеця Юлією.

Крім того, В.Швець є дійсним співробітником (радник керівника з юридичних питань) британської компанії ”United Energy International” (розташована у Лондоні, Айворі-гейт хауз, 41), яка вважається структурою, афільованою до частково заарештованих за рішенням американських судів активів П.Лазаренка, а також низки кіпрських офшорних підприємств та компанії ЗАТ ”Об’єднана енергія” (м. Москва, Російська федерація), які наближені до Ю.Тимошенко і контролюються особами з оточення братів Родіонових (власників горезвісного збанкрутілого банку – партнера і гаранта платоспроможності ЄЕСУ).

Водночас, В.Швець тісно пов’язаний з бізнес–групою С.Піскуна через народного депутата БЮТ Ю.Триндюка (дочка С.Піскуна – Т.Іващенко, яка працює під началом Ю.Триндюка в якості його особистого помічника), відстоюючи їх інтереси в якості неформального юрист–консульта у численних судових позовах (питання з наглядовими радами ”Одеського портового холодильника” і ”Черновицького хлібокомбінату”), які переважно ”обробляються” у відомого своїми ”замовними” рішеннями Печерському районному суді м. Києва, з колишнім головою якого Миколою Замковенком В.Швець підтримує давні дружні стосунки.

За наявною інформацією, нове приміщення вказаної судової установи будувало маловідоме ТОВ ”Гарант”, яке є одним із правонаступників українсько–американського ТОВ ”УКМА” (співзасновник – В.Швець, див. вище) і зареєстровано за тією ж адресою: м. Київ, вул. Студентська, 5–А. Відомо, що впливаючи на керівництво комерційної структури ”Гарант”, яка виступила генеральним підрядником забудови нової адміністративної будівлі Печерського районного суду м. Києва, В.Швець, враховуючи певною мірою фінансові інтереси М.Замковенка, наполягав на концентрації вирішення всіх проблемних питань – від тендера до, власне, будівництва і здачі об’єкта ”під ключ”, – у своїх руках, беручи свої ”комісійні” з хабарів, які були роздані в різних установах на загальну суму близько 2 млн. доларів.

Крім того, В.Швець в середині 2005 року виступав у ролі головного консультанта А.Портнова, колишнього адвоката О.Зінченка, щодо зустрічних позовів, які були висунуті проти тодішнього керівника Секретаріату Президента з приводу звинувачень П.Порошенка, О.Третьякова та М.Мартиненка у корупційних діях.

Також, у той же ж період часу, П.Порошенко звинуватив В.Швеця (обіймав посаду у Генеральній прокуратурі) у здійсненні тиску на робочу групу Генпрокуратури щодо перевірки дотримання законності при забудові скандально відомого київського ”хмарочоса” по вул. Грушевського 9–а, яку очолював один із заступників В.Швеця.

Впродовж 2006–2007 років В.Швець був помічений у тісній взаємодії з керівництвом низки облдержадміністрацій, ”вибиваючи” вигідні умови для підконтрольного родині Ю.Тимошенко (дочці Євгенії, її тітці) ТОВ ”Беютага”, яке знаходиться у фактичному підпорядкуванні народному депутату БЮТ І.Жиденко (виконує обов’язки юрисконсульта вказаної фірми) і спеціалізується на гранітних копальнях та виробництві гранітних виробів.

Виходячи з наявних даних, саме за сприяння В.Швеця і його керівника С.Піскуна 31 грудня 2004 року була закрита провадженням кримінальна справа проти свекра Ю.Тимошенко – Тимошенка Г.А. У подальшому 21 січня 2005 року ”йде під ніж” кримінальна справа стосовно Ю.Тимошенко і її чоловіка Олександра, а вже наступного дня закриваються кримінальні справи стосовно посадових осіб ЄЕСУ Сокольченка і Шаго.

Користуючись зв’язками у Печерському районному суді м. Києва, навіть після звільнення М.Замковенка, В.Швець 2 лютого того ж року добивається винесення судового рішення, яким відміняється попереднє обґрунтоване рішення суду, яким визнавалися фіктивними фактично всі контракти між закордонними офшорами і ЄЕСУ. Таким чином, В.Швець повністю зруйнував доказову базу кримінальних злочинів функціонерів ЄЕСУ, що дозволило у подальшому 4 лютого 2005 року безперешкодно ”протягнути” через Парламент кандидатуру Ю.Тимошенко на посаду Прем’єр–міністра.

Не встигши приступити до виконання своїх службових обов’язків на посаді начальника Головного управління з нагляду за додержанням законності у податкових органах Генпрокуратури України, В.Швець домовляється з керівництвом ДПА України, яку тільки-но очолив О.Кіреєв, про списання податкових боргів ЄЕСУ не на більше ніж 7 млрд. грн., а лише на 3,8 млрд. грн., яке відбулося 18 лютого того ж року.

Нинішня діяльність ЄЕСУ також перебуває під щільним контролем В.Швеця, який всіляко намагається допомогти керівництву компанії у ”відбілюванні” її іміджу. На даний час, В.Швець активно залучається до законотворчої діяльності в якості голови парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, а також бере активну участь в інспіруванні створення вигідних Блоку тимчасових слідчих комісій, головна діяльність яких спрямовується на блокування і перешкоджання роботі правоохоронних органів з розслідування резонансних злочинів.

Водночас, М.Швець є одним із головних контакторів з вирішення політичних домовленостей БЮТ з політичними союзниками (Ю.Луценко ”Народна самооборона”) та опонентами (А.Клюєв, С.Піскун ”Партія регіонів”).

Рейдерство в Украине

 

Оперативные сводки. Чепчики

antiraiderukr 13.02.2012 в 10:03
Оба персонажа – в некотором роде легенды. В определенных, так сказать, кругах. Братья Черпицкие в свое время «гремели», да и сейчас оба при делах. Саша «Чепчик» занимает важный пост в Минобороны- главный по «земле» в армии, а его братец Олег – народный депутат. Был от БЮта, да пополнил ряды «тушек»… Собирается по мажоритарке штурмовать парламент от Житомирщины. УкрВласть обладает определенным багажом информации по данным персонажам, которые еще себя проявят по всей видимости – ребята « талантливые» во всех отношениях… Фамилия: Черпицкий. Имя: Александр Зиновьевич. Дата рождения: 01.14.1967. Пол: мужской. Паспорт: ТП 509 842 Королевским РО 21.01.1994 г. Место рождения. С.Тригирье Житомирского района. Адрес места жительства: г. Житомир, ул. Б.Бердичевская, 23-В, кв.., т д. 361-50.., телефон (1-дом.2-раб): 36150.. Адрес (дополнительный) г. Киев. Образование: среднее Место работы: Министерство обороны Украины. Водительское удостоверение IOA 213975. Дополнительные сведения о лице: ранее судим Так начинаются оперативные документы на заместителя Минобороны Украины, директора Государственного аппарата избыточного имущества и земель, почетного землеустроителя Украины Александра Черпицкого. Старшего брата Александра Черпицкого – Олега, не входящего ни в какую фракцию народного депутата, называют человеком Богдана Губского. Именно последний, как сообщают источники, обеспечил в свое время Олегу Черпицкому кресло депутата Житомирского горсовета от БЮТ. В определенных кругах и в документах из ГУБОП МВД братья Черпицкие известны под кличкой «Чепчики». В первый раз господина Черпицкого – младшего назначили первым замглавы Госкомзема в апреле 2007 г. по представлению тогдашнего министра охраны окружающей среды Василия Джарты, близкого к тогдашнему премьеру Виктору Януковичу. Александр Черпицкий проработал в агентстве до 29 ноября 2007 г. Уже тогда его тянуло к земельным вопросам.. Источники связывали его увольнение с конфликтом с тогдашним главой земельного ведомства Игорем Яцуком и земельными скандалами в Обухове. После смены правительства Александр Черпицкий пытался подсидеть своего шефа – именно в ноябре 2007 г. господин Яцук и его телохранитель получили 12 огнестрельных ранений. А назначение Александра Черпицкого называли противовесом Игорю Яцуку, лоббировавшему интересы других лиц. Осведомленные лица в Госкомземе считают, что Александра Черпицкого вновь назначили в качестве противовеса новому главе ведомства, но уже не Игорю Яцуку, а Владимиру Воеводину, которого тоже называют человеком Богдана Губского. Дружба Владимира Воеводина и Богдана Губского тянется с конца 1990-х гг., когда первый начинал работу в «Укрсадвинпроме», а последний возглавлял Украинскую аграрную биржу. Владимир Воеводин по протекции Богдана Губского был и депутатом Киевоблсовета от БЮТ. Таким образом, господин Воеводин мог легализовать многие схемы смены целевого назначения, определить некоторые земли, якобы утратившие свою плодородность, под застройку. Кроме того, Госкомзем самостоятельно готовил все земельные участки к продаже на аукционах. «Черпицкие заигрывали и с НУНС, и Партией регионов. Они не на 100% люди Губского. Каждый будет тянуть одеяло дерибана земли в свою сторону», - добавил источник из Госкомзема. Согласно распределению квот в коалиционном соглашении между БЮТ и Нашей Украиной —Народной самообороной (НУНС) после внеочередных парламентских выборов, министерство охраны окружающей среды относилось к квоте БЮТ, а старший брат Александра Черпицкого —Олег прошел в парламент по списку БЮТ. Олег Черпицкий, как и его брат Александр также близок к крупнейшему латифундисту страны, бютовцу Богдану Губскому, последний и пролоббировал включение господина Черпицкого в список, несмотря на раннюю судимость. У нас оказались документы из ГУБП МВД, согласно которым Олег и Александр Черпицкие ( общий псевдоним «Чепчики») состоят на учете в МВД еще с 1991 г, по ОРД № 837. Им вменялось участие во временной группировке «купонщики», которое в последствии было ликвидировано, а Александр Черпицкий привлекался к уголовной ответственности по п. 6 ст. 229 Уголовного кодекса, без лишения свободы. Согласно оперативным данным, Александр характеризуется как организатор группы или лидер группы, склонен к симуляции и алкоголизму. Дополнительная криминогенная информация: характеризуется как наглый, эгоистичный, однако деловой и энергичный молодой человек. «Может заниматься вымогательством, как в Житомире так и за его пределами», — сказано в документах. В 1993 г. Черпицкие поставлены на учет УБОП по ОРД № 734 «Академики», в связи с тем, что задерживались в Словакии по подозрению в вымогательстве, после этого Александр Черпицкий разыскивался Интерполом. Вскоре группировка распалась, и последующие два года Александр Черпицкий находился в Чехии, а его брат Олег в Житомире, — где деятельность нынешнего парламентария от БЮТ тщательно документировалась УБОП УМВД. В это-же время органами в украинское бюро Интерпола был направлен запрос, чтобы выяснить, где находится Александр Черпицкий, а также правоохранительные органы Чехии были проинформированы о его преступной деятельности. В 1995 году братья находились в Словакии, периодически выезжая в Житомир, откуда вывозили в Чехию команду кикбоксеров для проведения поединков. Для организации качественных боев они приглашали тренера с дальнего востока. Тридцатого августа братья на трассе Киев-Чоп совершили разбойное нападение на гражданина Чехии, занимались вымогательством автомобилей и денег и легализацией контрабандной и краденной радио и видео аппаратуры. В этот-же день, они завладели автомобилем Таврия к 4127жи, который попросту забрали у Дудник Олега и Пинзарь Михаила из фирмы «Фико». В 1998 году к доходам Черпицких прибавилась выручка от контрабанды. Преимущественно это радио и видео аппаратура из Словакии, а также ввоза в Украину контрабанды путем акцизных товаров. Согласно документам, в 1999г. Александр Черпицкий значится как « находящийся в розыске за подрез». Саша Чепчик скрывался в Словацком городе Нитра, но иногда приезжал в Житомир. « В данный момент Саша приехал в Житомир и прячется у своих родителей дома, так как заболел гриппом. В городе он не светится, может только ездить в затемненных машинах», — сказано в ОРД. В следующем году в сводках УБОП появляется информация, что Александр и Олег Черпицкие являются владельцами сети борделей на территории Чехии. К этому бизнесу они прибавили еще один вид заработка — скупку квартир у малоимущих. А в 2001 году против Олега и Александра Черпицких Житомирской облпрокуратурой возбуждается уголовное дело № 071232/01 по двум статьям, — 143 и 191 УК, за завладение преступным путем деньгами и автомобилем. Жертвой Чепчиков и на этот раз стал иностранец — гражданин США В.С. Ситайл. Тогда, братья незаконно завладели 500 долларами США. Александра задерживают, а старшему Чепчику приходится всё время менять дислокацию, чтобы не повторить судьбу своего младшего брата. Пребывать в бегах пришлось не очень долго, удивительно, но Олега не поймали, мало того его оставляют в покое и вскоре выходит на свободу Александр. Сложно сказать, когда именно состоялось знакомство братьев со столь известным бютовцем Богданом Губским, и что их вообще связывает. Можно только предположить, что они познакомились приблизительно в конце 2001 или начале 2002г. — именно с этого момента карьера житомирских братьев взлетела вверх, а сводки УБОП стали пестрить мармеладными словами. Впрочем, наблюдение за ними все еще велось. Но тут происходит какое-то чудо – уже через год, в 2002 году, Александр и Олег Черпицкие начинают открыто заниматься предпринимательской деятельностью на родной Житомирщине. В первую очередь связанную с банкротством местных предприятий. В этом году происходила ликвидация кожзавода «Им. Ильича». Арбитражный управляющий Черпицкий с подельниками реализовывал как металлолом оборудование завода, без какой-либо документации продажи оборудования, а выручка делилась с партнерами. Александр Черпицкий возглавлял Житомирское региональное отделения инспекции по контролю за использованием и охраной земли ( ранее входил в преступную группировку), а в настоящее время принимает активное участие в жизни города» — сказано в документе. Вероятно, Чепчики уже тогда задумались о возможной политической карьере. В милицейских сводках про Сашу Чепчика начали фигурировать такие фразы как «возглавляет представительство украинского козацтва г. Житомира» или «вкладывает значительные суммы в благоустройство школы №2». С этого момента братья материально обеспечены на очень высоком уровне и не перестают сорить деньгами. В феврале 2007 года Олег значится в УПОБе как работник «Агентства по вопросам банкротства» и руководителем госпредприятия Житомирский ликеро-водочный завод, в этом-же году был избран депутатом Житомирского облсовета от БЮТ, член партии ВО «Батькивщина». В облсовете он возглавлял комиссию по вопросам бюджета и коммунальной собственности, а 30 сентября этого года прошел в парламент по спискам БЮТ. Примечательно, что в документах из УБОП у Олега Черпицкого значится среднее образование, а к депутатским регалиям все еще ставится «ранее судим» в графу дополнительных сведений о лице. Его брат Александр, буквально за месяц до назначения первым заместителем председателя госагентства земельных ресурсов получил диплом кандидата географических наук университета им. Тараса Шевченко. Уже 15 марта 2007 года вчерашний Александр Черпицкий по решению ученого совета Киевского национального университета им. Т. Шевченко получает диплом (серия ДК № 039757) кандидата географических наук по специальности «экономическая и социальная география». 4 апреля 2007 года премьер Янукович подписывает правительственное распоряжение № 146-р о назначении Александра Зиновьевича Черпицкого первым замом главы Госагентства земельных ресурсов. Кроме этого, Александр возглавляет Лигу защиты прав землевладельцев и землепользователей «Земля Украины». Сейчас один – народный депутат, второй – распоряжается земельными ресурсами в украинской армии… Такие вот интересные персонажи… Рейдерство в Украине

Оперативные сводки. Богдан- землемерец, или такие идут в депутаты. Часть вторая

antiraiderukr 10.02.2012 в 13:02

На сьогодні найбільш резонансною ”аферою” Губського можна вважати парламентські вибори 2006 року. Користуючись своєю близькістю до керівництва БЮТ, Б.Губський фактично усунув від складання списків до місцевих рад у Київській області тодішнього керівника обласного осередку Уляну Мостіпан. Довірені особи Б.Губського персонально ”обробляли” кандидатів до місцевих рад щодо внесення певних сум до ”прохідної” частини списку Блоку. Сума за прохідне місце сягала від 15 до 50 тис. доларів США.
Непрохідні місця у списку роздавали вільно активістам БЮТ минулих років. Але, визначені Б.Губським ”прогнози” щодо кількості прохідних місць виявилися, за результатами народного волевиявлення, значно заниженими, що призвело до потрапляння до місцевих рад групи ”депутатів”, які нічого не платили, але активно працювали в низових організаціях на відміну від ”покупців” прохідних місць.
На даний час співвідношення народних обранців фракцій БЮТ в органах місцевого самоврядування Київської області вищеназваних категорій становить практично ”50/50”. Саме активісти, які не платили за потрапляння до списку і підняли були бунт на знак протесту щодо ”торгівлі місцями” у міськрадах м.м. Фастова, Василькова і Вишгорода.
Далі за ініціативою Б.Губського на посаду голови обласної ради від БЮТ висунуто родича його бізнес–партнера В.Майбоженка, колишнього функціонера НДП (голова районної організації в м. Києві), який не здатний протистояти його ініціативам через особисту фінансову залежність.
Однак, у ряді райцентрів Київської області, депутати від БЮТ склали більшість і саме представники зазначеної фракції мали найбільше шансів очолити місцеві райради та міськради. Серед них було не багато людей, наближених до Б.Губського та його контакторів. Зазначена обставина і слугувала причиною інспірування Б.Губським антагонічних настроїв серед активістів блоку з подальшою метою розвалу БЮТівської більшості в райрадах та міськрадах області.
При формуванні фракцій БЮТ у районних та міських радах Борисполя, Броварів, Білої Церкви, Василькова, Вишгорода, Макарова, Фастова Б.Губський при активній участі народного депутата С.Осики, розколює депутатські осередки БЮТ. В райрадах Б.Губський шляхом змов із головами РДА проводить на посади голів райрад та міськрад, секретарів, голів комісій, інших «потрібних» людей незалежно від їх політичної приналежності.
А далі, використовуючи  підкуп та тиск на районних керівників та нестійких депутатів, Б.Губський впродовж двох років за безцінь скупив у Київській області 15 тис. га земельних угідь, а також заявив свої права ще більш ніж на 40 тис. га (а не 16 тис. га, як заявив нардеп від фракції КПУ О.Ткаченко і був змушений публічно вибачатись перед Б.Губським згідно рішення суду).

Схема придбання земельних ділянок банально проста і полягає в тому, що у довірливих мешканців області, які не оформили у встановленому законом порядку акти власності на виділені в їх упорядкування земельні паї, шляхом підкупу, укладання ”віртуальних” угод про оренду та фабрикування генеральних довіреностей (які передбачають правонаступництво та повномірне володіння) ”досвідчені” юристи, які працюють в комерційних структурах, наближених до Б.Губського, вводять в оману, зрештою здійснюючи прикінцеве оформлення пайових земель у свою приватну власність.

В подальшому, під потреби замовника, зазвичай проводиться низка фіктивних судових
засідань, в ході яких ухвалюються рішення про цільове призначення земель за вказаними актами власності. За часи такого ”панування” групи Б.Губського на теренах Київської області у районних судах фактично на обов’язковій основі запроваджена практика ”притримання” реєстраційних номерів судових рішень, які у подальшому використовуються під час розпродажу земель сільськогосподарського призначення для зміни профілю їх використання ”заднім числом”.

На зазначених землях Б.Губський планує побудувати низку міст–сателітів Києва по 250-350 тис. населення в кожному, та перепродавати землю новим власникам. Зважаючи на швидке зростання дефіциту землі в м. Києві та неможливості розширення меж міста без згоди Київської обласної ради, Б.Губський буде одним з ключових гравців на ринку нерухомості. До того ж саме по території земельних угідь Б.Губським планується будівництво кільцевої дороги навколо м. Києва. В цьому контексті слід додати і перспективу будівництва транзитного аеропорту (т.зв. HAB, українською - ХАБ), який потребуватиме під забудову логістичної інфраструктури десятки тисяч гектарів земельних угідь.

Для реалізації вказаних намірів у 2006 році Васильківське військове літовище за сприяння Ю.Тимошенко було за конверсійною програмою виставлено на тендерні торги, які виграла російська компанія, що контролюється Б.Губським, А.Гриценком та Д.Жванією. Шляхом несплати до теперішнього часу коштів МО України, зазначені функціонери чекають на судове визнання порушень умов договору МОУ з ”їх” фірмою, що призведе до виставлення вказаної ділянки на продаж за остаточними розцінками (близько 15% від реальної ринкової вартості). Після цього зазначена ділянка буде придбана іншою компанією, що контролюється вказаним тандемом ”політиків”, чим буде завдано багатомільйонних збитків МО України (на даний час наявна на ділянці інфраструктура поступово розкрадається місцевими мешканцями і у разі подальшого затягування з винесенням судового рішення по ній, остаточна сума може скласти всього декілька десятків тис. грн.).

Наслідком такої діяльності стане радикальна зміна структури економіки столичного регіону.
Якщо вказані оборудки будуть реалізовані, Б.Губський ввійде в десятку найбагатших людей України зі статком, який за неофіційними даними становитиме близько 12 млрд. грн.  
Слід також додати, що саме з ініціативи Б.Губського районні БТІ перейшли під юрисдикцію обласної ради. Потоки хабарів за узаконення земельних ділянок під Києвом замкнулися також на людях з близького оточення Б.Губського.

Контроль Б.Губським над ситуацією в столичній області зайшов настільки далеко, що голова обласної державної адміністрації В.Ульянченко на сьогодні швидше воліє бути його фінансовим партнером, ніж представником Президента в регіоні, дуже швидко перетворюючись на представницьку фігуру. Про це свідчить один безпрецедентний факт – жодна з районних рад Київщини не підтримала Указ Президента про дострокове припинення повноважень ВР, як це зробили інші обласні та районні ради у квітні 2007 р. Це доводить також і те, що Б.Губський залишає поле для можливого майбутнього політичного маневру на користь Партії Регіонів, про паритетну співпрацю з якою вже домовилися його давні ”політичні” партнери з СДПУ(о).
Крім того відомо, що Губський планує взяти під свій особистий контроль ВАТ ”Київоблволдоканал”, який має на балансі величезні території у тисячі гектарів землі та є монополістом постачання води у мегаполіс. Це підтверджує серйозність намірів Б.Губського встановити тотальний контроль над Київським регіоном, які всіляко підтримуються його колишніми однопартійцями з СДПУ(о).
Одним з перших етапів реалізації вказаних намірів є домовленість Б.Губського з першим заступником столичного мера І.Кільчицькою в контексті використання комерційних структур першого для проведення реконструкції водоочисних споруд за бюджетні кошти. Зокрема, за сприяння І.Кільчицької в лютому п.р. Б.Губським отримано дозвіл в Бориспільській РДА за погодженням з КМДА на інвестування проекту реконструкції реаркарнаційної зони Бортницької станції очисних споруд каналізаційного колектору, яке отримало підприємство братів Сергія та Максима Мокроусових (один з них – депутат Деснянської райради м.Києва). Одночасно, під прикриттям ТОВ ”Агропромислова компанія ”Княже перо” (зареєстрована у Київській області, м. Бровари, вул.Некрасова, буд.1А, кв.2(?!), керівник – дехто Т.Новікова) підготовлено ідентичний проект інвестування та документи на землю, як перебуває на балансі станції.
 Найближчим часом, після відповідної реєстрації інвестиційного проекту буде здійснено зміну керівництва та власника Бортницької станції у судовому порядку. Вказане підприємство є впорядковувачем близько 110 га земель (39 га займає саме підприємство під виробничі потреби, а 70 га перебувають в резерві) практично в межах м.Києва. На сьогодні Б.Губський вишукує компанію, яка б могла надати технічне спорядження для повної очистки забрудненої території з метою її подальшого використання під житлову забудову.
Крім того, під реконструкцію очисних споруд І.Кільчицька виношує наміри списати кошти з міського бюджету столиці саме через фірми Б.Губського, отримавши т.зв. ”готівковий відкат” у розмірі 30–40% від розміру бюджетних асигнувань (порівняно завищені ”ставки” у даному випадку свідчать про істотні фінансові ускладнення у Київської міської влади, особливо групи Л.Черновецького, які з метою свого особистого збагачення можуть поступово ”здати” ”регіоналам” і своє головне фінансове джерело – групу ”Правекс”).   
До зазначених вище проектів, останнім часом все активніше залучається колишній фінансовий менеджер СПУ Й.Вінський. Не зважаючи на випади колишньої правої руки О.Мороза у ВР України особисто проти Губського, вони швидко зблизились настільки, що навіть відпочивають разом. Без сумніву, Й Вінський має багатий досвід акумуляції фінансових ресурсів опозиційною партією, однак не таких масштабних, як Губський. Однак уже в найближчий час слід чекати серйозної кадрової ротації в БЮТ, перш за все керівників обласних парторганізацій. На ці посади прийдуть люди, особисто віддані тандему Губський – Вінський і які будуть здатні відтворювати схеми Й.Вінського по відмиванню грошей. Так, впродовж довгого часу Й.Вінський по домовленості із окремими керівниками обласних організацій СПУ, вибірково виділяв їм для партійної роботи значні кошти, більша частина яких тут же поверталась до Й.Вінського, а менша привласнювалась обласною верхівкою СПУ та йшла на створення імітації бурхливої партійної роботи.

Водночас, Й.Вінський в доволі вузьких колах вважався одним з ”кураторів” створеного у першій половині 90–х ЗАТ ”Компанія ”Росток” (м.Київ, бул.І.Лепсе, б. 4) В.Масолом (на той час головою правлення ВО ”Росток” і ”дивом” очолившим Уряд України). Згодом, ”збанкрутивши” стратегічне державне підприємство В.Масол ставить на його чолі свого сина І.Масола, створивши близько двадцяти комерційних суб’єктів господарювання з подібним профілем діяльності (у т.ч. ”Росток”, ”Росток-Рекордс”, ”Росток-банк” – у 2005 році ліквідований, як збанкрутілий, не повернувши гроші вкладникам, а також інші). З рештою, з метою збереження клієнтської бази та виходу із скрутного фінансового становища було розіграно ”рейдерський” захват корпорації ”Росток” фінансовими структурами Б.Губського.

Крім того, Б.Губському, на дивлячись на аналогічні потуги К.Жеваго, вдалося поставити в особисту фінансову залежність саму Ю.Тимошенко, якій наприкінці 2006 року ”перепало” з ”барського” плеча Губського два об’єкти нерухомості на території Київської області (невеликі приватні маєтки загальною площею близько 1 тис. м2 у Вишгородському районі), вартість яких становить приблизно 3,5 млн. доларів США.

З цього приводу останнім часом стали з’являтися заяви М.Бродського, в контексті яких Ю.Тимошенко обвинувачується у привласненні 120 млн. доларів США ”спонсорських” коштів, що були накопичені за ”прохідні” місця у виборчому списку БЮТ, після виборів 2006 року. М.Бродський висуває тезу про витрати названих коштів на об’єкти нерухомості. Однак, з цих заяв вбачається лише спроба ввести в оману тих, хто цікавитиметься перебігом подій навколо інспірування Б.Губським розкольницьких настроїв у партії з метою мінімізації рейтингу Блоку напередодні дострокових парламентських виборів в угоду ”регіоналам”, адже саме Б.Губський вважається головним уповноваженим ”переговорщиком” БЮТ з бізнес–елітою та керівництвом Партії регіонів, з представниками яких підтримує давні дружні зв’язки ще з часів своєї першої депутатської каденції у ВР України ІІІ скликання.

Водночас, за наявними даними, саме Б.Губський (а не О.Турчинов) скеровував ”спонсорські” внески на свої підконтрольні комерційні структури, що періодично призводило до перманентних конфліктів з іншими народними депутатами БЮТ ”ділового походження” (К.Жеваго, В.Зубик, Д.Крючков, В.Хмельницький тощо). Проте, у переважній більшості випадків, зазначені ”схеми” заробляння на ”партійних” внесках чітко узгоджуються з лідером Блоку Ю.Тимошенко (не виключно, що у таємниці від О.Турчинова та інших активістів). Головною метою нещодавніх ”гучних” заяв М.Бродського вбачається відволікання уваги від власноручного (у співпраці з М.Томенком) інспірування антагоністичних настроїв серед активістів БЮТ в інтересах Партії регіонів на аналогічні потуги з боку свого давнього бізнес–конкурента Б.Губського, оскільки у переважній більшості висунуті М.Бродським звинувачення не є достатньо обґрунтованими.
Проте, всі вищеперелічені фактори не заважають Б.Губському з метою приховання власної причетності до розтрати і подальшого використання на власні потреби ”партійних” коштів БЮТ користуватися політично не заангажованими, ”високоліквідними” та стабільно зростаючими ”інвестиціями” в активи групи фармацевтичних підприємств свого двоюрідного брата Андрія.
Довідково:

Губський Андрій Іванович, 25.06.1965 р.н., уродженець Німеччини, мешканець м. Києва, зареєстрований за адресою просп. Порика 9А, кв…, двоюрідний брат Б.Губського, один із засновників українсько-естонського СП ТОВ ”Оптима–Фарм”, яке відоме організацією нелегального імпорту та реалізації медичних препаратів легкої наркотичної дії та т.зв. замінників ”важких” наркотиків (трамадол).
Одночасно, для Б.Губського є важливим забезпечення належних умов для проведення різноманітних заходів в рамках контролю за своїми партнерам, для чого свого часу у співпраці з низкою інших активістів СДПУ(о) було створено низку розважальних та спортивних закладів. Для такого роду ”тонкої” роботи була залучена дружина Губського Євгенія.

Довідково:

Губська Євгенія Вікторівна, 03.09.1963 р.н., уродженка і мешканка м. Києва, дружина Б.Губського, співзасновниця та керівник громадської організації ”Клуб ділових жінок Модус Вівенді ”Спосіб життя”, фактична власниця організованого на її основі фітнес–центру ”Фаворит” (м. Київ, Музейний пров.,6 – т.зв. ”квартал братів Суркісів”).

За неперевіреними даними, саме в подібних закладах організований сімейний та інший приватний відпочинок наближених до Б.Губського функціонерів БЮТ, з якими проводиться відповідна робота (створення компрометуючих ситуацій, втягування в організований силами їх охорони  негласний збір інформації про плани і наміри окремих бізнес–партнерів тощо). Водночас, саме Є.Губська, користуючись широкими зв’язками у ”столичному бомонді” організовує переговори А.Губського з власниками та утримувачами елітних київських розважальних закладів, предметом яких виступає організація каналів глибоко законспірованих поставки та реалізації в них ”легких” наркотичних речовин (на кшталт, ”Екстазі”), які виробляються на підприємствах, підконтрольних А.Губському».

Рейдерство в Украине


 

Оперативные сводки: Богдан - землемерец, или Такие идут в депутаты

antiraiderukr 06.02.2012 в 12:38



Богдан Губский вроде как собрался снова покорять Олимп. Теперь уже не с БЮТом и не с СДПУ (о). Собрался двигаться по мажоритарке.  По Киеву. Спрашивается – сколько можно? Однако мало человеку. Не нагулялся. Вообще, господин Губский – тот еще персонаж... Дабы долго не разглагольствовать о его роли в политической и экономической жизни страны, привожу ниже оперативные данные известной Конторы на господина Губского. Личность примечательная во всех отношениях.
ГУБСЬКИЙ БОГДАН ВОЛОДИМИРОВИЧ, 30.03.1963 р.н., уродженець і мешканець м. Києва, зареєстрований за адресою вул. Малопідвальна 21/8, кв. .., тел. (044) 229–….., код ДРФО 2309914134, народний депутат України трьох скликань (останнє, V скликання – фракція БЮТ, №27 у виборчому списку). Володіє житловим приміщенням за адресою м. Київ, бул. Труда, б.1, кв.30. Одружений, має двох дітей.
«Значна кількість різноманітних фінансово–організаційних схем особистого збагачення за рахунок невиробничої діяльності були реалізовані Б.Губським під безпосереднім патронатом групи Г.Суркіса – В.Медведчука, в якій Б.Губський відповідав за т.зв. ”цукровий сектор”, безпосередньо займаючись скупівлею цукрових заводів по всій території нашої країни і згодом практично монополізувавши виробництво цукру в Україні.
Під час цього він спирався на брата нинішнього народного депутата України від фракції БЮТ Володимира Майбоженка Олега, котрий особисто виступив співзасновником ЗАТ ”Агропромисловий комплекс ”Південний”, яке зокрема контролює діяльність ВАТ ”Червонознам’янський цукровий завод” (смт. Радісне Іванівського району Одеської області) та ЗАТ ”Глухівський м’ясопереробний комбінат” (юридична адреса: м.Київ, бул. Д.Народів, 19).
Свого часу нетривале перебування на посаді Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко відкрило для Б.Губського унікальні можливості. Саме він, вбачаючи безкарність своїх замислів та дій, приклав руку до створення штучного дефіциту цукру у 2006 році й через свого ”партійного” лідера пролобіював створення схеми з імпорту цукрової сировини.
Відповідно до задумів Б.Губського, держпідприємство ”Укрспецпостач” на кошти НАК «Нафтогаз–України» (з мовчазної згоди тодішнього керівника О.Івченка) ввозило на територію України цукор-сирець.
Після його прибуття на Київську митницю, ”Укрспецпостач” ”раптово” відмовлявся від цукру-сирцю, який фактично безкоштовно переходив у власність Держкомрезерву. Далі сирець реалізовувався цукрозаводам за заниженими розцінками, а отримані з його реалізації кошти мали повертатися до НАК «Нафтогаз–України». Причому ”компанія-посередник”, яка брала участь у зазначеній схемі, мала пільги по сплаті податків до кінця року з усіх платежів, в рамках оборудки.
Але, навіть після відставки Уряду Ю.Тимошенко, цукор-сирець продовжував прибувати в Україну за вказаними контрактами і «Укрспецпостач» змушений був його переробляти по так званій схемі «давальницької сировини», або взагалі збувати  за кордон, завдаючи мільйонних збитків державі. Зрештою все завершилося неповерненням величезних сум за цукор-сирець та податків у державну казну. Перероблений цукор на той час теж був реалізований у невідомому напрямку, а Б.Губський, як власник найбільшого цукропереробного комплексу, заробив не менше 150 млн. доларів США.
Шляхом тих же ”прокидних” схем ще за часів Л.Кучми Б.Губський долучився до привласнення Вінницького, Волинського, Закарпатського, Івано-Франківського, Львівського, Черкаського, Чернівецького та Чернігівського обласних газорозподільних вузлів (т.зв. ”облгазів”).
Схема отримання надприбутків вищеназваних підприємств полягає у тому, що зібрані від населення та підприємств кошти за спожите природне паливо лише частково і то з великим запізненням повертаються державі, або не повертаються взагалі, ”прокручуючись” через різного роду фінансові міжбанківські операції (т.зв. ”гарячі” депозити).
До того ж, фактично привласнивши вказані виробничо–майнові комплекси стратегічного значення, у Б.Губського з’явилася реальна можливість нецільового використання коштів муніципальних бюджетів, які систематично виділяються на розвиток та реконструкцію газових мереж.
Генпрокуратура свого часу навіть порушила кримінальну справу щодо нецільового використання 410 млн. грн. низкою облгазів Б.Губського, яка завдяки дружнім стосункам останнього з М.Потебеньком практично не розслідується. У вирішенні зазначеного питання Б.Губському особливу допомогу надав С.Міщенко.
На даний час вказана кримінальна справа перебуває у сейфі одного з керівників Генеральної прокуратури України, який особисто ”прикриває” її розслідування. Водночас, з поверненням на посаду Генерального прокурора С.Піскуна (ярий противник БЮТ, негативно налаштований особисто проти  Ю.Тимошенко, а також свого попередника О.Медведька) зазначена справа може бути в провадженні поновлена, однак, за оцінками фахівців, судової перспективи не матиме, оскільки лише сам факт розголосу обставин про її розслідування може спричинити ”ухвалення” декількох судових рішень щодо неправомірності її розслідування, які інспіруватимуться активістами СДПУ(о), наближеними до Б.Губського.
Проте, враховуючи події навколо звільнення С.Піскуна з посади Генерального прокурора не виключається можливість заволодіння ним узагальненою інформацією (або конкретними матеріалами вказаної справи) з метою їх подальшого розголосу серед громадськості.
Довідково:
Міщенко Сергій Григорович, 13.08.1971 р.н., уродженець м. Бориспіль Київської області, мешканець м. Києва, освіта вища юридична, наприкінці 90–х років працював помічником прокурора м.Бориспіль, а згодом прокурором Подольської районної прокуратури м. Києва, з 1999 по 2000 р.р. очолював Київську обласну прокуратуру. Через скандал з незаконним порушенням кримінальних справ проти родини Засух був звільнений з лав прокуратури.
Має близькі дружні стосунки з екс–генпрокурором М.Потебеньком (вирішував останньому особисті ”земельні” питання) та народним депутатом ІІІ скликання О.Волковим, який у вдячність за допомогу в отриманні декількох земельних ділянок в Київській області домовився з на той час дуже зобов’язаним перед ним керівництвом БЮТ (О.Волков вніс великий внесок в організацію знайомства Ю.Тимошенко та низки функціонерів Блоку з Б.Березовським) щодо включення С.Міщенка до виборчого списку Блоку на парламентських виборах 2006 року (номер 57).
Внаслідок цього С.Міщенко отримав статус недоторканості, як народний депутат України, і доволі широкі повноваження – переважну більшість ”земельних” питань у Бориспільському районі Київської області вирішує за рахунок власних зв’язків, завдяки чому вже декілька років поспіль близько товаришує з Б.Губським.
Саме за сприяння останнього С.Міщенко фактично став неофіційним головою осередку БЮТ у Бориспільському районі, користуючись безпрецедентними важелями впливу на керівництво органів місцевого самоврядування не тільки в районі, але й в усій Київській області.
На даний час жодна з привабливих в інвестиційному плані земельних ділянок у Бориспільському районі не може бути продана або придбана без відома С.Міщенка, який, користуючись зв’язками в Генпрокуратурі України, що на сьогодні проводить активну перевірку законності виділення земельних ділянок в області за дорученням Президента України, став одним з гарантів недоторканості подібних інвестицій в нерухомість Б.Губського.
Однак, із приходом на посаду міністра палива та енергетики В.Бойка у вересні 2006 року ситуація з облгазами різко змінилася. Новий міністр, орієнтуючись на економічні інтереси ”донецького клану”, а також виходячи із доцільності політичної боротьби проти опозиції, почав витісняти комерційні структури Губського від управління обласними газотранспортними компаніями. Законних підстав у Бойка було більш ніж достатньо.
За короткий період Б.Губський втратив контроль над чотирма із восьми облгазів. Спроби останнього залучити до захисту ”своїх” підприємств впливових політиків із Партії Регіонів нічого не дали, оскільки ”регіонали” виношують свої плани на вітчизняні газотранспортну та газорозподільчу системи та на їх окремі складові.
Водночас, Б.Губський, не полишивши спроб повернути втрачені компанії, залучив до звершення своїх планів відомі в Україні ”рейдерські” структури ”Стелс” і ”Лекс–Навігатор”, за допомоги яких були організовані і здійсненні спроби повернення контролю за підприємствами ”Черкасигаз” та ”Вінницягаз”.
Довідково:
Група (близько трьох десятків) юридично–консалтингових компаній та підпорядкованих їм приватних охоронних структур під загальною назвою ”Стелс” створенні на порозі нового тисячоліття за ініціативи тодішнього глави Адміністрації Президента України В.Медведчука, наближеним до якого досі залишається Б.Губський. Останній публічно, як власне і його колишній колега–”есдек” О.Зінченко, заперечує свою відданість дальньому українському родичу Президента РФ В.Путіна, але справно погоджує з ним більшість своїх бізнесово–політичних планів і намірів.
Безпосередньо до створення вищезазначених структур має колишній заступник Голови СБ України В.Сацюк, котрий також, не дивлячись на деякі непорозуміння, що виникли на підґрунті внутрішньої конкуренції в рядах СДПУ(о), тісно співпрацює з Б.Губським, допомагаючи останньому в легалізації ”загарбницької” діяльності не тільки на території Київської області, але й по всій Україні.
Маловідомий тандем юридично–консалтингових та охоронних фірм ”Лекс” та ”Навігатор” також є добре організованою структурою ”рейдерського” спрямування, яка виконує відповідні ”замовлення” з боку бізнесових структур, наближених до ”ІСД”. Однак, не дивлячись на здавалось би природну конкуренцію зі ”Стелсом”, вказані компанії жодного разу відкрито не стикалися, що може свідчити про наявність певних негласних домовленостей між їх ”господарями”, у відповідності до яких регламентується їх діяльність у різних сферах і галузях народного господарства України.
Одним з механізмів діяльності всіх перелічених вище структур є створення на підготовчому етапі до силового захоплення конкретного об’єкта народного господарства фірм–одноденок (близнюків), які ”засвічуються” у фіктивних судових процесах і нібито тісно співпрацюють з виконавчою службою Мін’юсту. Це пояснює таку велику кількість зареєстрованих під схожими назвами суб’єктів підприємницької діяльності, які не здійснюють реальної діяльності, оскільки після проведення ”операції” і отримання відповідних ”відкатів” від справжніх власників захопленого об’єкту, весь новостворений ряд фірм ”самоліквідується”, а їх працівники звільнюються і всіляко прикриваються від можливого переслідування. 
Саме, з метою політичної і інформаційної підтримки таких ”операцій” у 2005 році за безпосередньої участі Б.Губського був створений т.зв. ”Національний комітет з протидії ”рейдерству”, почесним головою якого став Л.Кравчук, а до його складу увійшли представники Ліги адвокатів України та інших громадських об’єднань юристів, наближених до СДПУ(о).
Водночас, на даний час триває жорстке, але приховане від громадськості протистояння між вищеназваними ”рейдерськими” структурами і групою компаній ”Чернявський і партнери”, котрі, отримуючи фінансову допомогу з Росії від представників бізнесово–політичних кіл, наближених до Ю.Лужкова та партії ”Единая Россия”, нерідко ”допомагають” у вирішенні проблем такого ґатунку компаніям, наближеним до фінансово–промислової групи ”Систем Менеджмент Капітал” Р.Ахметова.
В свою чергу, ситуація, що складається навколо дострокових парламентських виборів завадила групі ”Чернявський і партнери” здійснити ”недружнє поглинання” вітчизняного авіа-корпорації ”Кий–Авіа”, яка стала б черговим ”полем битви” за контроль за галузями туризму, пасажирських та вантажних авіаперевезень.
Водночас Б.Губський, використовуючи В.Лецкана, став арбітражним керуючим для проведення роботи з перегляду судових рішень щодо володіння девелоперською фірмою, яка придбала у власність Комунальне підприємство ”Взуттєва фабрика ”Київ”. Крім того, ним майже завершено кампанію щодо переоформлення на В.Лецкана комплексу будівель, які належали фірмі ”Б.М.В.” за адресою м. Київ, пр. Науки, 4.
Довідково:
Лецкан В’ячеслав Львович, 11.10.1965 р.н., уродженець і мешканець м.Києва, свого часу притягувався до кримінальної відповідальності за ”шахрайство”, є співзасновником низки багатопрофільних комерційних фірм, що надають юридичні та логістичні послуги (Мале Підприємство ”Либідь”, ТОВ Українсько–ізраїльське спільне підприємство ”Свіфт”), підтримує дружні зв’язки з громадянами Ізраїлю, у т.ч. через своїх родичів: Лецкан(Леукан) Діну Юхимівну (05.09.1956 р.н., уродженка і мешканка м.Києва, засновниця малого колективного підприємства ”Венера”), Лецкан Сергія Григоровича (мешканця м. Херсона, засновника Виробничого малого колективного підприємства ”ХерсонПрибор”) та його дружину Лецкан Ірину Володимирівну (мешканка м.Херсон, співзасновниця ЗАТ ”Техніка” та ВАТ ”Виробничо–комерційна фірма ”Ріната”).
Продолжение следует...

Рейдерство в Украине

 

Богдан Губский: блестящий подлец! Аргументы

antiraiderukr 26.12.2011 в 10:49

Его жизнь — аферы, хищения и скандалы

Как талантливый ученый-кибернетик стал членом одной из самых кровавых ОПГ Украины — «Динамо», «великолепной семерки». И одним из самых богатых украинцев.

Начало: Богдан Губский: блестящий подлец!

...В 2003-м Богдан Губский заметно дистанцируется от партнеров по «семерке» и Социал-демократической партии Украины (объединенной). В то время как недавние соратники — Виктор Медведчук (в то время — глава администрации Президента Леонида Кучмы), братья Суркисы и прочие в 2004 году официально поддержали кандидата в президенты от власти — Виктора Януковича, Б.Губский «бескровно» для себя и своего бизнеса перешел в лагерь «оранжевой» оппозиции. А после победы на президентских выборах Виктора Ющенко едва ли не первым поздравил недавнего оппозиционера с победой. А вскоре Б.Губский устроил пышную пиар-кампанию вокруг клейнодов и булавы Богдана Хмельницкого, которые он привез в Киев из музея в Варшаве специально для церемонии приведения к присяге нового Президента.

Правы оказались те эксперты, которые в 2003-2004 годах утверждали, что переход Б.Губского к оппозиции — акция, инспирированная «великолепной семеркой». Которая традиционно «раскладывала яйца в разные корзины», заблаговременно пристраивая своих людей в разные политические силы. Позже влияя на эти политсилы посредством своих «агентов влияния».

Так произошло и с Б.Губским. Несмотря на все попытки оказаться «в обойме» Президента В.Ющенко, окружение последнего его «оттерло», логично не доверяя «человеку Медведчука». (А народный депутат Евгений Червоненко даже сознался, что хотел избить Б.Губского, когда в ночь третьего тура тот пришел праздновать победу к штабу В.Ющенко). И тогда Б.Губский переходит в Блок Юлии Тимошенко (БЮТ), давней соратницы того же Виктора Медведчука, и с этой удобной — оппозиционной — платформы начинает критиковать Президента В.Ющенко. При этом подавляющее большинство коллег по парламентской фракции БЮТ Б.Губского открыто недолюбливали, между собой называя его «засланным козачком».

Сама Ю.Тимошенко на одном из партийных съездов, где рассматривались вопросы избирательных списков в Верховную Раду, о Б.Губском сказала: «Что касается Губского, все эти рефлексии для того, чтобы дискредитировать нашу команду. Люди, которые порочат Губского, — пусть мне принесут хоть один документ, который его порочит». Но дело было не в наличии/отсутствии компромата: Б.Губский являлся не только «назначенцем» в БЮТ от В.Медведчука (Кремля), но и одним из основных спонсоров блока.



Виктор Медведчук и бандит Макс Бешеный (Максим Курочкин); за их спинами — Богдан Губский. Фото: Украинская правда
Скандалы

Земельные скандалы. 2003-2010 годы.Б.Губский является крупнейшим землевладельцем в Украине. Он — собственник земель в наиболее привлекательных регионах Украины, в том числе и столичном.

Еще при Президенте Л.Кучме тогда провластный народный депутат Б.Губский получил огромные территории прибрежных днепровских плавней и лесов в районе Золотоноши. Постепенно практически вся левобережная береговая линия Кременчугского водохранилища стала его частной территорией. Против такого безраздельного владения природными ресурсами, которые по закону не могут быть частной собственностью, неоднократно протестовали местные жители, рыбаки и охотники. Но тщетно.

Именно Б.Губский и его команда поставили на поток криминальный отъем земель, принадлежащих общинам различных населенных пунктов и отдельным гражданам, и даже государству. При этом БЮТ как партийный блок, который получил в 2007 году большинство голосов избирателей, например, в Киевской области, стал мощным лоббистом отчуждения десятков тысяч гектаров земли в пользу компаний Б.Губского и его окружения.

Например, подконтрольные депутатам от БЮТ субъекты предпринимательской деятельности ООО «Алакор Иновейшн», ООО «Лимаксо Иновейшн» и ООО «Маказин сорт» по «теневым схемам» выкупили у обитателей Васильковского района Киевской области земельных участков (паев) площадью около 130 гектаров.

Б.Губский получил контроль над 80 гектарами земли, которая принадлежала Каневскому рыбоводному хозяйству, в районе строительства моста через Днепр в рамках проекта строительства Большой кольцевой дороги в Киеве.

На подконтрольные Б.Губскому 84 садовых общества в пределах Бобрицкого сельсовета Киево-Святошинского района Киевской области было выделено около 70 гектаров земель лесного фонда в 2007 году.

В 2005-2009 годах депутатами от БЮТ активно скупались (брались в долгосрочную аренду) земли в Бородянском, Броварском, Вышгородском, Иванкивском, Васильковском и Киево-Святошинском районах Киевской области.

В Черкасской области огромные территории прибрежной части Кременчугского водохранилища, охотничьи хозяйства, прибрежные плавни и леса в Золотоношскому районе Черкащины перешли под контроль Б.Губского еще во времена президентства Л.Кучмы. Ему же принадлежит участок берега от развлекательного комплекса «Селена» до городской полосы в селе Дахновка. С приходом к власти Президента В.Ющенко Б.Губский значительно расширил эти землевладения. Огромные участки земли контролируются Б.Губским также в Житомирской и Винницкой областях.

В незаконных действиях по отчуждению земель активно использовались фракции БЮТ в местных советах Киевской области, подконтрольное КП «Киевский областной институт землеустройства» (депутат от БЮТ Савченко — экс-директор этого института), а также подконтрольные БЮТу суды Киевской области. Чтобы облегчить задачу по отъему земель в Киевской области, Б.Губский при содействии тогдашнего председателя Киевского облсовета Владимира Майбоженко заменил всех начальников БТИ в области.

Земельно-денежные вопросы с мэром Киева Л.Черновецким и О.Довгим решал лично Б.Губский. Пример такого «решалова»: сессия Киеврады прошлого созыва выделила участок земли площадью 64,5 гектара «Киевврыбхозу», фактическим собственником которого является Б.Губский.

Используя свое влияние в БЮТ, Б.Губский пролоббировал назначение на должность руководителя Государственного агентства из земельных ресурсов Владимира Воеводина. С помощью которого отчуждение земель в регионах Украины в пользу коммерческих структур Б.Губского приняло массовый характер.

Мошеннические механизмы отъема земель у государства, коллективных и частных землепользований Б.Губским и подельниками детально описаны украинскими СМИ. Деятельность народного депутата стала предметом скандала, когда депутат Киевского областного совета Владимир Федосеев заявил, что организованная преступная группировка под руководством нардепа от БЮТ Б.Губского занимается вымогательством, рейдерскими захватами управлений земельных ресурсов и другими противоправными действиями; также Федосеев заявил, что ему угрожают расправой. В результате Президент Украины В.Ющенко поручил Генпрокурору Александру Медведько проверить информацию о деятельности ОПГ. Но ни ГПУ, ни другие правоохранительные органы Украины ни разу не возбудили уголовное дело, фигурантом которого стал бы Богдан Губский.

По оценкам специалистов, сегодня под контролем Б.Губского уже находится в собственности и долгосрочной аренде около 2 миллионов гектаров украинских земель. Полученных проивозаконно.

Подельник «банды Капитошки». 2008 год. В декабре 2008 года в СМИ просочилась информация о том, что заговорил один из участников так называемой «банды Капитошки» (ОПГ гражданина России Александра Капитонова). Задержанный сотрудниками ГУБОП МВД активный член ОПГ по кличке «Заяц» дал показания о причастности к ОПГ народного депутата от БЮТ Богдана Губского. Которого разговорившийся бандит охарактеризовал как «партнера» банды. Задержанный «Заяц» показал следствию, что отказался бить некоего Кулагина, с которым Б.Губский якобы не смог договориться в процессе рейдерских разборок в Святошинском районе столицы.

Также Валерий Зайцев показал, что Б.Губским был разработан план захвата принадлежавшего ЦИК здания НИИ сахарной промышленности. Завладеть зданием не удалось, поэтому директором якобы поставили своего человека, «который довел его помещения до аварийного состояния». Затем члены банды организовали передачу помещения НИИ на баланс Высшего административного суда Украины, после чего, по плану Б.Губского, злоумышленники планировали снять его с баланса суда и продать.

Сам Б.Губский традиционно отказался комментировать СМИ показания Валерия Зайцева. Чем закончилось следствие по эпизодам с участием Б.Губского — неизвестно. Как и судьба уголовного дела по «банде «Капитошки» в целом.

Напомним: банда «Капитошки» — самая крупная в истории Украины ОПГ, специализировавшаяся на организации и проведении рейдерских захватов (днепропетровский рынок «Озерка», Одесский припортовый завод, Кременчугский сталелитейный завод, ОАО «Черкассыгаз», ЗАО «Виста», ГП «Морской торговый порт «Южный» и пр.). Уголовное дело против банды «Капитошки» по статье 257 УК Украины («бандитизм») было возбуждено Генеральной прокуратурой Украины в 2008 году и велось под личным контролем заместителя Генерального прокурора Рената Кузьмина.

Рейдерский захват и разорение «Черкассыгаз». 2002 год. В 2002 году подконтрольный Б.Губскому «Укртрансгазсервис» покупает у «Д. С. Инвестмент» блокирующий пакет акций «Черкассыгаз» и при помощи «банды «Капитошки» (смотрите выше — «А») захватывает управление над предприятиемПосле чего «Черкассыгаз» фактически разоряет. Результат хозяйствования менеджмента Б.Губского — многомиллионные долги «Черкассыгаза» перед НАК «Нафтогаз Украины» и своими сотрудниками.

Бюджет компании потерял около 70 млн. грн. В том числе, исчезли 14 млн. грн., которые «Нафтогаз Украины» должен был получить за допэмиссию акций «Черкассыгаза» (выпуск ценных бумаг на сумму 28 млн. грн. проводился в 2005 году для того, чтобы аккумулировать средства и погасить часть задолженности за газ перед НАКом. Из них 14 млн. грн. поступили на счет подставной юридической фирмы и были присвоены «неустановленными лицами»). В конце 2007 года НАК «Нафтагаз Украины» вернул контроль над предприятием, а по изложенным фактам против ряда должностных лиц были возбуждены уголовные дела. Но 30 июня 2007 года старший следователь по особо важным делам Генпрокуратуры Украины И.Крынин закрыл все 7 уголовных дел, объяснив это отсутствием состава преступлений.

«Кидок» крестьян Тернопольщины. Тернопольские бютовцы заявили, что сахарозаводы, принадлежавшие Б.Губскому, задолжали селянам региона 32 миллиона гривен за поставку сахарной свеклы. Фактически, попросту «кинули» поставщиков сырья на крупную сумму. Б.Губский на обвинения коллег по партии никак не прореагировал.
Сам сказал



О финансировании БЮТ: «Лично я внес в партийную копилку около полмиллиона гривен. Все официально — можно проверить». («Обозреватель»).

Об Александре Турчинове: «Еще после первого тура избирательной кампании, я сказал лидеру партии, что руководитель штаба Турчинов занимается разворовыванием средств и сливает все программы по выборам Тимошенко. Это Турчинову, конечно, не понравилось, он вместо того чтобы работать на выборах Тимошенко, занимался личными коррупционными вопросами, с точки зрения зарабатывания денег».

«Я с Турчиновым деньги не воровал, я не свидетель, а то, что я говорю — это общеизвестные факты. Турчинов — банальный вор». «Не секрет, что в банках „Киев” и „Родовид” стояли директора, они бывали у него в приемной три раза в день. Банкам дали 8 млрд, а вкладчикам достались три. Где деньги? Пусть расскажет», — отметил депутат. «Если он дурак, не владел ситуацией, то он должен сказать: «Я дурак, и я ухожу из политики. А если не дурак — то, наверное, принимал участие... Именно за такие неудобные вопросы меня и исключили. Кстати, за мое исключение проголосовало менее половины фракции. А что касается разговоров, что без Турчинова партии будет сложно идти на местные выборы, — это чушь», — заявил он. По словам Губского, Турчинов «завалил выборы президента, он пустое место».

Богдан Губский ничего не создал. Его финансовое процветание — это горе и слезы тысяч и тысяч обманутых и обворованных им соотечественников. С точки зрения Уголовного кодекса, Богдан Губский — заурядный уголовник. И никто более.

Егор Карнаухов, «Аргумент»

Богдан Губский: блестящий подлец!

antiraiderukr 23.12.2011 в 14:01
.
 
Когда другие работали — он воровал. Когда другие воруют — он уже отдыхает
 
Богдан Губский (прозвище среди «своих» — «Бодя») — один из одиознейших коммерсантов и политиков Украины. Член опаснейшей, кровавой ОПГ. Человек незаурядного ума, хищнических инстинктов, редкого коварства. Обилие финансовых скандалов и криминальных историй, связанных с этим человеком, столь велико, что вызывает удивление: как, он еще жив?..
 
    СПРАВКА: Губский Богдан Владимирович родился 30 марта 1963 года в Киеве в семье генерала Советской армии. Детство провел во Львове, где окончил престижную школу.
 
    Образование, научная деятельность. 1985 г. — окончил факультет кибернетики Киевского госуниверситета им. Т. Шевченко. 1989 г. — защитил диссертацию (кандидат физико-математических наук). 1998 г. — получил степень доктора наук (диссертация на тему «Инвестиционные процессы в условиях глобализации (методология системных исследований и оптимизация)». Автор и соавтор более 100 научных работ, лауреат республиканской комсомольской премии им. Н. Островского за лучшую работу в области математической кибернетики (1987 г.). 1985-1996 гг. — ассистент, инженер, стажер-преподаватель, ассистент, старший научный сотрудник Киевского университета им. Т. Шевченко.
 
Предпринимательство. 1992-1998 гг. — зампредседателя совета ЗАО «Украинский кредитный банк» («УКБ»); первый вице-президент АО «Футбольный клуб „Динамо” (Киев)»; глава совета директоров Украинского промышленно-финансового концерна «Славутич». Член Комиссии по вопросам финансовой стабилизации при Президенте Украины (1993-1994 г.). Член совета предпринимателей при КМ Украины (1997-1999 г.). Член НСЖУ (с 1998 г.).
 
Парламентская деятельность. 1998 г. — избирается Верховной Рады Украины (ВР) III созыва от Социал-демократической партии Украины (объединенной) — СДПУ(о) — № 9 в списке. Член фракции СДПУ(о). Член Комитета ВР по вопросам финансов и банковской деятельности. 2002-2006 гг. — депутат ВР IV созыва (избирательный округ № 196, Черкасская область, самовыдвижение). Из фракции, лояльной к бывшему Президенту Леониду Кучме, переходит в оппозиционную фракцию БЮТ.
 
В Раду V и VI созывов проходит уже по спискам БЮТ. Работает в комитетах по вопросам европейской интеграции и по вопросам экологической политики, природопользования и ликвидации последствий Чернобыльской катастрофы.
 
Сентябрь 2010 г. — исключен из фракции БЮТ за сотрудничество с действующей властью (Партией регионов), направленое против участия партии «Батькивщина» в местных выборах в октябре 2010 года.
 
исключен из фракции БЮТ
Семья. Жена Евгения Губская — владелица столичного Премиум-клуба «Фаворит» (фитнес-центр), президент компании «Modus Vivendi», частая гостья светских мероприятий. Сыновья: Виталий и Владимир.
 
Становление Б.Губского как бизнесмена стартовало в 1992 году с теперь уже легендарного концерна АО «Национальный инвестиционный фонд «Омета ХХI век» — одного из первых и крупнейших украинских трастов. Б.Губский занимал должность заместителя главы наблюдательного совета страховой компании «Омета-инстер» — дочерней структуры «Омета ХХI век», в которой аккумулировалась часть денежных взносов позже обманутых пайщиков.
 
Наблюдательный совет возглавлял Григорий Суркис, криминальный коммерсант, в то время обслуживавший («отмывавший») денежные потоки ОПГ «Авдыша» и «Киселя». Вскоре Б.Губский стал заместителем председателя совета «Украинского кредитного банка» — первого банка, основанного так называемой «великолепной семеркой» — киевскими бизнесменами еврейской национальности.
 
Состав «семерки»: Валентин Згурский (экс-мэр Киева), Григорий Суркис (президент ФК «Динамо» (Киев)), Игорь Суркис, Виктор Медведчук (будущий глава администрации Президента Л.Кучмы), Юрий Карпенко, Юрий Лях (известный банкир, председатель правления «Украинского кредитного банка», ныне покойный).
 
Бизнес-таланты Б.Губского были по достоинству оценены компаньонами. Что отразилось в «громких» должностях. В 1993-1998 годах Б.Губский был первым вице-президентом АО «Футбольный клуб „Динамо” (Киев)» и главой совета директоров Украинского промышленно-финансового концерна «Славутич», который стал финансовой «цитаделью» «семерки». В 1996 году Б.Губский возглавил аграрный проект под названием «Украинская аграрная биржа», одним из первых системно войдя в аграрный бизнес.
 
Первоначальное накопление капиталов «семеркой» в первой половине 1990-х зиждилось на мошенничестве. Траст «Омета ХХI век» собрал деньги с 12 000 инвесторов — физических лиц под обещания высоких процентов. Когда же в 1995 году обещанные дивиденды достигли 1000% годовых, а приток вкладчиков пошел на убыль, «Омета...» «вдруг» «прогорела». Все попытки обворованных вкладчиков в судебном порядке вернуть свои средства были отбиты юридическим сопровождением «Ометы», которое осуществляла юридическая компания В.Медведчука. О скандале много писали СМИ того времени.
 
Деньги обманутых инвесторов стали «фундаментом» концерна «Славутич» в форме закрытого акционерного общества. Который, подчеркнем еще раз, возглавил Б.Губский.
 
Эта и другие компании, которыми прямо или опосредованно руководил Б.Губский, начиная с 1992 года брали кредиты в зарубежных банках (часто — под гарантии государства) на закупку нефти, которую перерабатывали в Украине. В первой половине этот рынок в Украине был сверхрентабельным; «семерка» сумела взять под контроль до 25% украинского рынка нефтепродуктов, борясь с конкурентами посредством запугивания и административным путем. При этом налоги концерном в бюджет платились символические — буквально копейки, а кредиты банкам не возвращались: «кидок» партнеров всегда был и остается «фирменным стилем» лидеров «семерки».
 
А в 1997-1998 годах «Славутич» премьер-министром Евгением Марчуком вообще был освобождён от уплаты НДС на ввоз нефти. Потери госбюджета составили свыше 1,5 млрд. долларов. На газовом рынке Украины «Славутич» также «отличился», получив в 1994 году право производить расчёты с Туркменистаном за поставленный газ. Результат: долг Украины в от год вырос на 243,6 иллионов долларов.
 
«Кинула» «семерка» и государство Украина. Вот цитата из постановления Кабинета Министров Украины от 22 апреля 1995 года № 303: «Не було розроблено жодного документа, де визначалися б обсяги та умови матеріальної відповідальності за невиконання або неналежне виконання доручення з наданням державі реального забезпечення, а також не опрацьовано механізм контролю за наданням і використанням корпорацією „Республіка”, концерном „Славутич”, компанією „Антік” державних коштів, гарантій, квот, податкових пільг та за процесом виконання ними зобов’язань щодо погашення боргів і поточних проплат за енергоносії тощо».
 
За всеми этими схемами и убытками, за которые расплатилось государство — «организаторский талант» Б.Губского.
Б.Губский
 
В 1996 году Б.Губский, имеющий поразительное, по мнению людей, его знающих, бизнес-чутье, стал руководителем «Украинской аграрной биржи» (УАБ). Предполагалось монополизировать торговлю основными видами сельхозпродукции в Украине: украинские аграрии должны были продавать выращенную ими сельхозпродукцию именно на УАБ, и за эту «услугу» платить комиссионные устроителям биржи. Но хитрая затея так и не обрела «проектную мощность» — «обдираемые» со всех сторон аграрии, имеющие мощное лобби в парламенте и Кабмине, идею централизованной торговли «завалили».
 
Несмотря на злостное уклонение от уплаты налогов в особо крупном размере, мошенничество с кредитными ресурсами и материальными ценностями, хищение государственных средств, обман партнёров, рэкет, шантаж и разбой, похищения людей и нанесения им физических увечий, правоохранительные органы Киева (прокуратура, МВД и СБУ) никак не реагировали на криминальную деятельность «семерки». По сути своей и организационной структуре являющейся типичной организованной преступной группировкой (ОПГ).
 
Эту «осторожность» правоохранителей принято приписывать «юридическому гению» В.Медведчука, возглавлявшего адвокатскую фирму ООО «Би.Ай.Эм». На самом деле «Динамо» (как еще в те времена называли «семерку») еще с первой половины 1990-х системно коррумпировало и продвигала по служебной лестнице «своих» правоохранителей. А ряд членов «семерки», как это свидетельствуют их связи, поступки и рассказы посвященных, формально являлись агентами СБУ и МВД, а фактически — российских спецслужб. Неудивительно, что доказать виновность членов «семерки» в разного рода махинациях никто и не пытался.
 
А 10 февраля 1999-го года сгорела вся бухгалтерия концерна «Славутич»; пеплом и дымом пошли все улики... Официальная причина — короткое замыкание удлинителя, перегруженного бытовыми приборами. Глубоко символическая деталь: оказалось, из-за большой задолженности за аренду помещения гостиницы, где случился пожар, концерну было предложено освободить помещение отеля до 15 февраля. Вот она и сгорела...
 
Правда, один из побывавших на месте возгорания сотрудников пожнадзора в приватном разговоре утверждал, что документов в погоревших номерах отеля практически не было — так, немного канцелярской бумаги...
 
«Славутич» очень вовремя стал официальным «погорельцем»: куратор «семерки» от спецслужб Евгений Марчук как раз шел на выборы в Президенты Украины, его избирательную кампанию финансировали, конечно же, «динамовцы». И бухгалтерия «Славутича» была прекрасным компроматом на «семерку» и едва ли не главной уликой в вероятном уголовном деле против этой шайки. А заодно — и компромат на Е.Марчука, конкурента Президента Л.Кучмы. А нелюбовь Л.Кучмы к эсдекам и Е.Марчуку была общеизвестна. Вот бухгалтерии и не стало.
 
Наверное, Б.Губский в тот день вздохнул с облегчением.
 
(Продолжение следует)