«Отмороженный революционер» Семенченко глазами командира батальона «Донбасс»

antiraiderukr 06.12.2017 в 16:09
Обнародованные вчера ГПУ записи переговоров правой руки Михеила Саакашвили Севериона Дангадзе с доверенным лицом беглого олигарха Сергея Курченко по имени Саша раскрывает много любопытных подробностей. Так правая рука Саакашвили Дангадзе, на намек что названные им «революционеры» Семенченко и Соболев - это несерьезно, отмечает «cерьезная-несерьезная, но зато отмороженная на всю голову»...
 
 В свете такой характеристики, публикуем интервью командира батальона «Донбасс» Вячеслава Власенко  (позивной «Филин»), данное им на днях изданию Главком, в котором он раскрывает личность Семенченка-Гришина.
Комбат «Донбасу» В'ячеслав Власенко: Семенченко використовує наш бренд - закупив 700 футболок та кепок і роздає всім підряд
Комбат Вячеслав Власенко
 
«25 листопада 2017 року... Запам’ятайте! У цей день почалася очищення імені легендарного батальйону «Донбас» від псевдовоїнів і псевдопатіротів». Так у Facebook прокоментував останні дії правоохоронців, які почали затримувати деяких «донбасівців», командир батальйону Збройних сил
 
«25 листопада 2017 року... Запам’ятайте! У цей день почалася очищення імені легендарного батальйону «Донбас» від псевдовоїнів і псевдопатіротів». Так у Facebook прокоментував останні дії правоохоронців, які почали затримувати деяких «донбасівців», командир батальйону Збройних сил «Донбас-Україна», полковник В’ячеслав Власенко (позивний «Філін»). Найбільш відомі з затриманих: Олександр Новіков («Хаммер»), помічник Семена Семенченка Анатолій Виногродський («Гала») і активіст Леонід Литвиненко («Бек»).  
 
«Хаммера», зокрема, підозрюють у викраденні бійця «Донбасу» Олександра Калашника. У «Русі нових сил» Михайла Саакашвілі заявили, що заарештований – активіст цієї політичної сили, ветеран батальйону «Донбас», соратник Семена Семенченка. Зі свого боку МВС оприлюднило розповідь добровольця батальйону Олександра Калашника, викраденого, за інформацією МВС, охоронцями народного депутата Семена Семенченко («Об'єднання» Самопоміч»). За словами Калашника, люди Семенченка застосовували до нього тортури.
 
Останні події – продовження довготривалого конфлікту у «Донбасі», він почався ще у далекому 2014-му році після виходу з Іловайського котла. Частина бійців заявила про те, що не хоче мати нічого спільного із комбатом Семенченком. Майбутнього депутата від «Самопомочі» обвинувачували від причетності до розкрадань коштів, які небайдужі люди перераховували на потреби батальйону, до «кришуванні» убивства жителя Миколаївки Слов’янського району, на Донеччині. Одним із публічних критиків Семена Семенченка був Олег Дуб, колишній боєць батальйону «Донбас».
Семенченко очолював батальйон з початку його заснування у 2014-му. 19 лютого 2015-го року він подав рапорт про складання повноважень. Командування прийняв соратник Семенченка, Анатолій Виногродський. У 2015-му році батальйон перейшов з-під крила Нацгвардії до Збройних сил і отримав назву 46-й батальйон ЗСУ «Донбас-Україна». Також батальйон отримав нового комбата, ним став В’ячеслав Власенко (позивний Філін).
 
Не всі з «донбасівців» вважають ситуацію, яка склалася навколо батальйону, внутрішнім конфліктом. Мовляв, люди, яких нині переслідують правоохоронці, нібито і не були офіційно оформлені у «Донбасі». Тому пов’язувати їх з чесним ім’ям батальйону не варто. Такої думки притримується і Філін. 25 жовтня він разом з побратимами провели прес-конференцію, на якій звернулися до влади з вимогою заборонитивикористовувати атрибути і шеврони батальйону «Донбас» для персональних цілей. Мовляв, нині ім'я батальйону використовується для дискредитації військовослужбовців Збройних сил України та Нацгвардії. «Є люди, які використовують ім'я батальйону «Донбас» у своїх особистих інтересах», - каже  Власенко. Він уточнив, що йдеться насамперед про народного депутата Семена Семенченка і його оточення.
 
Хто ж ті люди з шевронами батальйону «Донбас», які нині отаборилися під Верховною Радою, пікетують Адміністрацію президента і ходять на марші за участю Михайла Саакашвілі? Чому інші «донбасівці» критикують колишніх побратимів, та ким насправді є Семен Семенченко? В інтерв’ю «Главкому» комбат В’ячеслав Власенко розповів свою версію скандалів, до яких приписують славетний батальйон, який героїчно пройшов Іловайський котел.
 
Хто ж ті люди з шевронами батальйону «Донбас», які нині отаборилися під Верховною Радою, пікетують Адміністрацію президента і ходять на марші за участю Михайла Саакашвілі? Саакашвілі? Фото: Цензор.нет
 
Суд заарештував Олександра Новікова, правоохоронцями затриманий Анатолій Виногродський, Леонід Литвиненко. Всі ці люди колись були вашими соратниками, але в якийсь момент шляхи «донбасівців» розійшлися. Коли саме відбувся розкол у батальйоні «Донбас»?
 
Новіков в 2014 році не був в батальйоні взагалі. І коли ми пропонували йому офіційно влаштуватися, він відмовився. Виногродський теж не був влітку 2014-го в батальйоні. Він приїхав в Іловайськ за кілька днів до нашого виходу (з котла), виконував обов’язки начальника складу.
 
Тобто він приєднався до добровольців пізніше?
 
Так. Знаєте, у нас формувався один батальйон, який назвали «Донбас», потім  почали формувати другий батальйон під назвою «Крим». От і Виногродський був у тому другому батальйоні (який так до кінця і не сформували – «Главком»). «Донбас» сформували навесні – на початку літа. До «Донбасу» багато хто хотів потрапити. Саме з цієї причини я почав пробивати питання, щоб зібрати ще один батальйон, він мав назву «Крим». Але щодо нього рішення так і не було прийнято. Частину того батальйону, який створювався, але так і не створився, потім частково передали в батальйон «Київську Русь». Інша частина залишилась з «Донбасом». Бійці не були оформлені, але мали бажання воювати, тому приїхали до нас і якраз потрапили в Іловайськ.
 
Багатьох серед затриманих, а також тих, хто сьогодні активно протестує, пов’язують із «Донбасом». Вочевидь хтось із них таки входив до батальйону раніше, хтось, можливо, входить і зараз.
 
Треба пояснювати людям, що з батальйоном треба асоціювати людей, які були у ньому офіційно працевлаштовані. Так само як у вас у виданні, у редакції: є штатні журналісти, а є позаштатні. Саме із штатними співробітниками слід асоціювати редакцію. В батальйоні було 497 місць і всі 497 людей, які були призначені на свої посади - це батальйон «Донбас». Але чомусь зараз усі, хто купив шеврон батальйону «Донбас», себе вважають  бійцями нашого батальйону. Але це не так.
 
Порушення закону, які інкримінують вашим колишнім соратникам з «Донбасу», сталися ще у 2014-2015 роках, але людей затримали тільки зараз. Чому?
 
«Донбас» був другим батальйоном спеціального призначення. Він був при військовій частині, при бригаді №3027. Влітку 2016 року за рішенням командувача Національної гвардії цей підрозділ припинив своє існування. Частина особового складу була звільнена взагалі з лав батальйону. Інша частина, приблизно половина, 150-200 людей, були переведені до інших військових частин Національної гвардії №3057 і №3035, у Маріуполь і Слов`янськ. Гал був командиром підрозділу, де було біля 70 людей. Але Семенченко називав батальйон «Донбас» навіть тоді, коли ми ще не були (офіційно зареєстрованими), входили до Нацгвардії тощо. На початках у тому підрозділі було людей 50, але він (Семенченко) завжди називав його батальйоном.
 
Десь у листопаді-грудні 2014-го я зрозумів, що ніякого «Донбасу» в Нацгвардії більше існувати не буде. Натомість залишався ж бренд, який зробив Семенченко. Потім стало зрозуміло, що під цим брендом Семенченко затіватиме чи політичну, чи якусь іншу діяльність, але тільки не військову. Тож ми зібралися тоді з хлопцями, обговорили питання щодо переходу до Збройних сил. У Збройних силах можна було отримати важку зброю, бронетехніку і продовжувати виконувати завдання, досягати цілі, які ми поставили собі навесні 2014 року.
 
Перейшовши під крило Збройних сил, батальйон було перейменовано на «Донбас-Україна» і присвоєно №46. Коли саме це сталося?
 
16 січня 2015 року було прийняте рішення про формування 46-го батальйону спецпризначення ЗСУ з назвою «Донбас-Україна». Запросили до цього батальйону в тому числі добровольців. Був сформований військовий підрозділ, який почав воювати з серпня 2015 року.
 
А як щодо людей, яких асоціюють з «Донбасом» і яких затримують? На захист затриманих виступив «Рух нових сил».
 
Батальйон «Донбас» з самого початку був сформований з метою протидії зовнішньому ворогу. Коли він розвалився, на його основі мали б зробити якусь політичну чи громадську організацію і офіційно її зареєструвати. У Facebook на словах було створено внутрішній корпус батальйону «Донбас». Але бійці не збиралися, військові рішення не приймалися. Було особисте рішення (про створення внутрішнього корпусу – «Главком») вже на той час нардепа Семена Семенченка. Він тоді підібрав собі людей, використовуючи бренд нашого батальйону, закупив десь 700 майок, футболок і кепок і почав роздавати всім підряд.
 
Там опинилися люди, яких вигнали з батальйону, там опинилися люди, які взагалі ніколи не були пов’язані з батальйоном. Однак їм видали шеврони і от вони зараз асоціюються з батальйоном «Донбас». Знаю, що вони створили фірму з назвою «Донбас-охорона», яку очолює ставленик Семенченка і почали таким чином заробляти гроші. Це навіть не політика, бо політика робиться ідейними людьми. Але якщо люди працюють за гроші, то це не політика, вони просто виконують замовлення.
 
Так вони діяли, виконуючи замовлення, починаючи з перешийку у Криму (акція торговельної блокади Криму), потім пам’ятаємо, була бурштинова справа за гроші (З початку 2017 року на акціях протесту щодо роботи ДТЕК Бурштинська ТЕС, яку контролює Ринат Ахметов, збиралися партії «Народний контроль», «Воля», Михайло Саакашвілі і Семен Семенченко із «Самопомочі» - «Главком»), потім були вибори і розхитування ситуації в Кривому Розі (у 2015-му році відбулися вибори міського голови. Очільник міста Юрій Вілкул навіть звертався до президента України з проханням не дати Семенові Семенченку дестабілізувати ситуацію в місті – «Главком»). Потім була діяльність з перекриття залізниці, нібито протидія торгівлі з окупантом на лінії розмежування. Це все було за гроші. Остання справа, яка була - це рейдерське захоплення ферми в Кіровоградській області. Конкурент того фермера заплатив три мільйони гривень Семенченку. Ну, про які політичні мотиви тут можна говорити, якщо це просте заробляння грошей?
 
Протестувальники, які називають себе представниками батальйону «Донбас» на чолі з Семеном Семенченком, складають кістяк «військової частини» протесту під Радою 
 
Якщо люди, яким ви закидаєте заробітчанство на бренді «Донбасу», не представляють батальйон, чому тоді справжні «донбасівці» не вийдуть і не захистять чесне ім`я свого формування?
 
Справжні «донбасівці» можуть вийти. Але тоді ви всі зберіться і вийдіть на наше місце дислокації, бо ми в АТО на позиціях стоїмо. От тоді ми прийдемо в Київ і розберемося з цією бандою.
 
Хто ці справжні «донбасівці»? Скільки їх?
 
Це ті, хто воює зараз. В 2014, 2015, 2016-му воювали і сьогодні ми воюємо. І треба читачам роз’яснювати, що ті, хто воюють зараз, це і є «Донбас». Все решта, під маркою, під брендом «Донбасу» лише використовують наш шеврон.
 
І все ж, чи є у протестах під Верховною Радою хтось зі справжніх «донбасівців»?
 
Одна людина є. Позивний Брест у нього. Тобто єдина людина, яка в батальйоні з 2014 року. Всі інші – «ряжені», проти них ми і виступаємо. Навіть спеціально зібралися і поїхали в Київ, зібрали прес-конференцію, виступили. Я думаю, що Брест щиро і від чистого серця допомагає протестувальникам під Радою, думає що він під гаслами Семенченка робить добру справу. Але насправді Семенченко надурив дуже багатьох «донбасівців», починаючи з 2014 року. Він завжди брехав, обіцяв посади, намагався таким чином їх підкупити. Думаю, що після того, як Виногродського затримали і посадили поки що на 60 діб, Семенченко зараз буде пропонувати посаду командира так званого внутрішнього корпусу батальйону «Донбас» саме Бресту.
 
То кого надурив Семенченко, можете навести конкретні факти?
 
Тому ж Виногродсьому він пропонував посаду в «Самопомочі», пропонував стати народним депутатом. Іншим людям обіцяв свою підтримку: посади мерів, депутатство на різних рівнях.
 
Як ви взагалі ставитеся до протестів під Радою?
 
Ми перебуваємо у зоні АТО, в окопах, а у нас за спиною розхитується ситуація. Однозначно, це на користь Москви.
 
Виногродського ви називаєте людиною, яка «зрадила нашим принципам, продавала посади за гроші, пиячила безпробудно разом із Семенченком, розхитує ситуацію в Україні». Чим підтвердите свої слова, які посади і кому ця людина продавала?
 
У нас достатньо інформації про такі факти. Наприклад, є генерал Лєднік (у батальйоні «Донбас» станом на 2016 рік числився екс-чиновник, начальник Дніпропетровської обласної митниці у 2013-2014 роках Олександр Вікторович Лєднік, - «Главком»). Це мертві душі, які в батальйоні ніколи не з’являлись, але були оформлені. І в подальшому документи на них були подані на отримання статусу учасника бойових дій. Це чистої води шахрайство.
 
Якщо є докази, то чому досі не було розслідувань, пред’явлень обвинувачень?
 
Як же не було, якщо пішли арешти? Ми себе позиціонуємо не як тоталітарна держава типу Російської Федерації. Якщо ми хочемо бути європейською країною, дійсно, повинні бути докази, експертизи, слідство. Тільки після цього почали проводити арешти цих осіб. Я не думаю що Виногроцького безпідставно затримали. Гадаю, що в прокуратурі розумні люди сидять. Суд визначить подальшу долю цих людей.
 
А вас не допитували по цих справах?
 
Я перебуваю на війні, в зоні АТО. А Виногродський займається розхитуванням країни у мене за спиною. Звичайно, якщо для суду будуть потрібні мої свідчення, я їх даватиму. На мою думку, це –  банда, яка має сидіти в тюрмі.
 
Ви казали, що на протестах люди Семенченка заробляють. Яка ціна питання?
 
Шість – вісім тисяч гривень в місяць вони отримують. Плюс 200 гривень за кожну годину.
 

Рейдерське захоплення: «віджате» на Кіровоградщині збіжжя зникло у невідомому напрямку

antiraiderukr 14.01.2016 в 15:19


Пoчатoк рoку для сільськoгoспoдарськoї кoмпанії «Південна», яка знахoдиться в Кірoвoградській oбласті (Бoбринецький райoн, с. Червoна Дoлина, Вітязівське шoсе, 1) був, мабуть, найжахливішим за всі часи існування – на її теритoрію вдерлися oзбрoєні рейдери в балаклавах, які нейтралізували oхoрoну і, прикриваючись рішенням Oдеськoгo суду, пoчали вивoзити збіжжя – бoби сoї та насіння сoняшника – в невідoмoму напрямку. «Акула» детальнo oписувала це брутальне захoплення.

Який стан справ на підприємстві на даний мoмент, нашoму виданню телефoнoм прoкoментував Ілля Шарап, oфіційний представник власника підприємства. За йoгo слoвами, кoмпанія «Південна» пoдала апеляційну скаргу на рішення Oдеськoгo суду, її рoзгляд відбудеться в середині лютoгo. Такoж були пoдані заяви в пoліцію, ДФС в oбласті та прoкуратуру, на даний час їх рoзгляд триває.

За слoвами пана Іллі, вартість вивезенoгo збіжжя більш ніж у два рази перевищує суму, заявлену у пoзoві ТOВ «Нoвoтект-інфo». Притoму, за інфoрмацією, oтриманoю від місцевoї викoнавчoї служби, бoби сoї та насіння сoняшнику, насильнo відібрані у «Південнoї», начебтo зберігаються на oднoму з підприємств Аджамки (Кірoвoградський райoн). Представники кoмпанії пoбували за вказанoю адресoю, і були прoстo таки шoкoвані – вказане приміщення не відпoвідає неoбхідним умoвам зберігання збіжжя – вoнo знахoдиться в аварійнoму стані, не має ні вікoн, ні дверей. Малo тoгo, за слoвами місцевих жителів, будівлі підприємства закинуті більше двoх рoків. Але це ще не все – прoведений oгляд дoвів, щo ні насіння сoняшника, ні бoбів сoї, вивезених рейдерами, у вказанoму викoнавчoю службoю приміщенні немає.


Ілля Шарап стверджує, щo «Південна» вирішуватиме даний кoнфлікт сутo в юридичній плoщині, та вислoвив спoдівання, щo їм таки вдасться дoбитися справедливoсті.


Акула

КІРОВОГРАДЩИНА: «ДАХ» ІЗ ПОГОНАМИ, АБО ЯК «ВІДЖАЛИ» ЧУЖУ ЗЕМЛЮ

antiraiderukr 25.08.2015 в 10:55


Злинка, що на Кіровоградщині, добре відома в Україні. Село, засноване наприкінці XVIII століття старообрядцями, завжди відрізнялося від сусідніх населених пунктів, перш за все, своєю оригінальною говіркою. Під час визвольної боротьби за незалежність України в першій проловині ХХ століття мешканці Злинки підтримали Нестора Махна. Більше того, одного разу вони навіть зупинили наступ кінноти Семена Будьонного, перегородивши під’їзди до села боронами. Через це радянську владу тут встановлювали за допомогою потужних гармат.

Нещодавно жителі Злинки згадали подвиги своїх дідів. Але про це – більш докладно.

Земельна війна

Мешканці Злинки з початку незалежності України виживали за рахунок сільського господарства, здаючи в оренду, або власними силами обробляючи земельні паї. Найбільшим орендатором у селі є ТОВ «Авангард» на чолі з місцевим фермером Анатолієм Хмарою. Та цього літа з підприємством сталася кримінальна халепа – невідомі пограбували головний офіс. Втім, дивним чином їх не зацікавили цінності та техніка, яких у конторі було більш ніж багато – зникли лише договори оренди землі, оригінали державних актів та архів бухгалтерії за два попередніх роки. Представники міліції, які приїхали за викликом, у справі зазначили, що зниклі документи не мають майже ніякої цінності. Причина цього – більш ніж зрозуміла – аби не рити землю під ногами, шукаючи злочинців.

Грім, як кажуть у народі, грянув 24 липня. Саме цього дня до Злинки приїхало кілька комбайнів, які супроводжували озброєні молодики. Невідомі оголосили, що вони мають намір зібрати урожай на величезній кількості земельних паїв села. На доказ права займатися жнивами чоловіки показали договори оренди землі. Серед них були й ті, що зникли з офісу місцевого «Авангарду». Втім, більша частина з них вже була переоформлена на інших осіб. Мало того – майже всі підписи на цих договорах були підробленими. Відповідно до них, право на збір урожаю має таке собі ТОВ «СТОВ «Авангард», майже ідентичний клон злинського фермерського господарства, створене в травні нинішнього року. Його директором є Олексій Григорович Романчик – особа, невідома майже нікому з легальних підприємців. І не дивно…

Спроба рейдерського захоплення землі викликала обурення місцевих жителів. Ставши живим щитом перед комбайнами, вони не дозволили невідомим зібрати збіжжя. Ситуація багато в чому нагадувала військові дії – злинчани створили загони самооборони, облаштували на в‘їздах до села блокпости, і для того, щоб про ці кримінальні події якнайшвидше дізналось керівництво органів влади, контролюючих та правоохоронних органів, перекрили трасу Кіровоград – Умань та залізницю. До речі, однією з перших на ці кричущі факти відреагувала кіровоградська «Свобода», активісти якої допомагали селянам організувати акції спротиву. Мотивація селян більш ніж зрозуміла – немає ніякої гарантії, що сьогодні або завтра сюди не приїдуть рейдери, намагаючись зібрати урожай, тим самим поставивши злинчан на межу виживання.

Дії місцевих мешканців дали свій результат. За інформацією прокуратури в Кіровоградській області, за фактом підробки ТОВ «СТОВ «Авангард» підписів власників земельних паїв на договорах оренди зареєстроване кримінальне провадження за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України. Нагадаємо, вона передбачає покарання за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, а також використання підроблених документів. Мало того – кримінальне провадження розпочато і відносно посадових осіб Маловисківського районного управління юстиції, які зареєстрували 513 договорів оренди з підробленими підписами. Мало того, на позачерговій сесії Кіровоградської обласної ради було прийнято рішення дати правоохоронним органам 10 днів, після чого вони повинні проінформувати депутатів про хід та попередні результати розслідування.

Мешканці Злинки дуже сподіваються, що в їх селі врешті-решт переможе закон. За словами Олександра Малохатька, одного з найстарших жителів села, земля – чи не єдиний спосіб вижити. Саме тому вони боронитимуть свої паї, не зважаючи ні на що.

Невідомий Романчик

Не дивно, що жоден із провідних аграріїв області не знає, ким же є насправді очільник клонованого ТОВ «СТОВ «Авангард» Олексій Григорович Романчик, адже до травня нинішнього року до сільського господарства він не мав жодного відношення. Як, в принципі, до будь-якого легального бізнесу. За інформацією, отриманою автором цих рядків із власних джерел, біографія цього чоловіка багата на кримінал. Утім, до недавніх часів йому дивним чином вдавалося уникнути прискіпливої уваги місцевих правоохоронців. Мабуть, тому, що пан Романчик ніколи не відігравав провідних ролей, завжди працюючи на «хазяїна». Хто ж був його керівником?

Минуле братів Сергія та Дениса Руденків із Кіровограда приховане флером таємниці. Організувавши на початку 90-х одну з багатьох кримінальних «бригад», родичі займалися традиційним на той час «бізнесом» – «кошмарили» підприємців, збиваючи данину. Втім, їх діяльність була не мала великого розмаху – конкуренція була більш ніж великою. Наприкінці 90-х, коли міліція врешті-решт взялася за ліквідацію бандитизму в Україні, брати «Рудеши» (саме під такими прізвиськами вони відомі в кримінальному світі) «залягли на дно». Накопичених під час епохи дикого капіталізму грошей спочатку вистачало на безбідне життя. Коли ж вони закінчилися, постало питання – що робити далі? Жити по-старому можливості не було, працювати чесно душа не лежала. «Хлібом» братів став напівлегальний бізнес – тіньові підприємства, торгівля і, як не дивно, сільське господарство.

Олексій Романчик давно знайомий з братами Рудешами – він був одним із найбільш активних членів їх угрупування. Чоловік «засвітився» під час інших рейдерських захоплень, які в області розквітли під час тотального панування регіоналів, переважно виконуючи роль бойовика. Найбільший подив викликала поведінка цього чоловіка – нікого та нічого не боючись, він дуже зухвало поводив себе з представниками міліції, балансуючи на межі кримінального переслідування. Але, на диво, на ці його «подвиги» правоохоронці дивились крізь пальці. Саме таке ставлення викликало найбільші підозри у всіх, навіть дуже непосвячених людей. Таке відчуття, що він відчував за спиною міцну підтримку.

Те, що підприємство-рейдер очолює саме ця одіозна особистість, повинно стати предметом прискіпливої уваги міліції та прокуратури. Також вони повинні дати відповідь на питання – скільки захоплень, подібних до злинківських, тільки не набувших широкого розголосу, загалом сталося по області? І яку роль у них зіграли брати Сергій та Денис Руденки? Хоча в об’єктивності цього розслідування виникають великі сумніви. Нижче пояснимо, чому.

Небезпечна гра

Як відомо, гральний бізнес в Україні заборонений з 2009 року. Тоді відповідний закон прийняла Верховна Рада. Згідно з документом, гральний бізнес – діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.

Не можна стверджувати, що казино пішли у небуття – попит завжди породжує пропозицію. Погодьтесь, що бідні люди навряд чи грали на тоталізаторі, це забавка цілком забезпечених особистостей. В результаті казино пішли у підпілля. Не став виключенням і Кіровоград.

Тут чи не найшвидше зорієнтувалися в ситуації брати Руденки. Під прикриттям автомийки, розташованої майже в центрі міста, на розі вулиць Шевченка та Кропивницького, вони організували підпільне казино. Зрозуміло, що сюди ніколи не потрапить людина з вулиці – заходи безпеки дуже добре продумані, зробити ставку тут може лише той, хто має рекомендацію завсідника грального закладу. Про суми, які спускають далеко не бідні городяни, ходять легенди – вони досягають цифри з багатьма нулями.

Система конспірації продумана дуже добре – велика кількість шикарних іномарок біля авто мийки не викликає підозр місцевих жителів – що ж тут такого, потрібно, щоб машина була чистою – статус зобов’язує. От тільки, якщо придивитися, можна побачити, що ці автівки проводять ну дуже вже багато часу – за цей час їх можна розібрати до гвинтика і зібрати знов.

І тут виникає кілька запитань. Чи можна припустити, що протягом шести років міліція нічого не знала про функціонування буквально під боком підпільного казино? Якщо знала, то чому власники незаконного тоталізатора не стали об’єктом прискіпливої уваги правоохоронців? Чи може, «робота» казино є дуже вигідною для керівництва правоохоронних органів? Адже за шість років свого існування гральний заклад «пережив» багатьох керівників міської та обласної міліції, плідно працюючи і донині.

Але факт є фактом – складається враження, що власники казино брати Руденки мають міцний міліцейський «дах». Саме він дозволяє виходити сухими з води під час рейдерських захоплень та безборонно займатись гральним бізнесом.

Ми сподіваємося, що правоохоронцям не вдасться замилити розслідування злинських подій – занадто великого розголосу набула ця кримінальна історія. І тоді громадськості назвуть імена ініціаторів рейдерського захоплення. І, врешті-решт, є шанс, що на поверхню випливуть усі факти їх багатої на події кримінальної кар’єри. Врешті-решт, міліцію до цього зобов’язує честь мундира, якою б заплямованою вона не була…

Олексій Гордієнко

Рідний Кіровоград