Рынки ищут «новую крышу»

antiraiderukr 21.03.2013 в 15:24

.Владельцы базаров все активней задумываются об их переформатировании в современные торговые центры. До реализации планов, правда, дело пока доходит нечасто. Но эксперты уже открыто говорят о четкой тенденции: интерес покупателей к неорганизованной торговле стремительно падает.

Базары пустеют

За последние пять лет популярность базаров среди розничных покупателей упала на 40-50%. По данным консалтеров, сегодня там отовариваются лишь около 30% украинцев. «Развитие современных ТЦ на месте рынков является общей мировой тенденцией, свидетельствующей о переходе к цивилизованной форме торговли», – говорит консультант по торговой недвижимости компании «УТГ» Ольга Юдина.

Тенденция эта сильна и в соседних странах СНГ. «За последние пять лет в Москве закрыли 138 рынков. Как правило, на их месте появляются торговые, офисные центры, многофункциональные комплексы, спортивные комплексы», - подтверждает гендиректор Midland Development Ukraine Елена Шуляк. По ее словам, и в Киеве покупатели предпочитают поход в ТРЦ и ТЦ походу на рынок. В частности, по ее словам, администрация рынка «Троещина» уже открыто признает тот факт, что количество их посетителей неумолимо падает. В то же время она отмечает, что этот тренд касается исключительно столицы и крупных городов. «Жители небольших городов продолжают отдавать предпочтение рынкам», – говорит эксперт.

В то же время, собственники региональных рынков также приходят к выводу, что старый формат не является конкурентоспособным и эффективным в долгосрочной перспективе. Как объясняет замдиректора департамента оценки и консалтинга Colliers International (Украина) Елена Чекмезова, речь идет, прежде всего, о крупных вещевых рынках: «Барабашово» (330 тыс. кв.м), «7-м километре» (250 тыс. кв. м), «Хмельницком» (140 тыс. кв.м) и «Калиновском» (110 тыс. кв.м). Основной их проблемой она называет снижение посещаемости со стороны розничных и оптовых покупателей. «Как результат, для подавляющего большинства арендаторов характерны негативные тенденции предпринимательской деятельности – сокращение объемов продаж и рост затрат на содержание торгового места», – рассказывает она.

Именно поэтому, как объясняет гендиректор компании «ТММ» Николай Толмачев, строить ТЦ на месте старого рынка – дело чрезвычайно прибыльное для девелопера. «Это очень выгодно. Я внимательно считал логистику и то, сколько люди платят за квадратный метр аренды на рынках и в торговых центрах. И выходит, что крытый рынок очень выгодно перестраивать под торговый центр, включая снос здания. Работы по демонтажу – это копейки по сравнению с тем, что может приносить торговый центр владельцам», – отметил строитель. По его словам, возведение профессиональных торговых центров на месте рынков – тенденция, которая в настоящее время набирает обороты.

Новые проекты

Пока новая тенденция не стала бизнес-правилом. С одной стороны, несколько подобных проектов уже реализуются. Например, ТЦ на месте Нагорного рынка в Днепропетровске (площадь участка под застройку – 1,01 га, площадь застройки – 5372,11 кв. м) или ТЦ вместо Центрального рынка в Сумах (GLA составит 25 тыс. кв. м). В Киеве главным из таких примеров принято считать строительство Ocean Plaza на месте небольшого базарчика. Хотя, как уточняет управляющий партнер CBRE Украина Сергей Сергиенко, проект располагается на 7 га, из которых непосредственно базар занимал совсем небольшую часть.

«Один из совладельцев «7-го километра» Юрий Иванющенко заявил, что рынок планирует отвоевать утраченные позиции за счет перехода на современные форматы торговли и в ближайшее время предполагается строительство торгово-развлекательного центра с одной из французских компаний. Также имеется информация о планах строительства ТРЦ Cosmo Mall в Харькове на участке площадью 9 га, где на сегодняшний день расположен авторынок ТК «Барабашово», – рассказывает Е.Чекмезова.

В то же время, еще большее количество намеченных проектов так и не были реализованы. Например, планы по строительству современных ТРЦ на месте рынка «Петровка» в Киеве появились еще в середине 2000-х гг., причем вполне детальные – с эскизными проектами и расчетами. С тех пор концепции менялись несколько раз, но хотя владельцы рынка и не отказались от планов по реформации рынка, о конкретных сроках говорить не приходится.

С. Сергиенко вспоминает и о другом проекте – строительстве ТЦ на месте рынка на станции метро «Героев Днепра» в столице. Причем, по его словам, там планировалось участие иностранных инвесторов. «Но его начали реализовывать слишком не вовремя, как раз накануне кризиса. А затем еще и конкурентная обстановка поменялась – за последние годы на Оболони появилось сразу несколько новых ТРЦ», - рассказывает эксперт.

У идеи тотальной замены базаров на ТРЦ есть и оппоненты. В частности, в «Укоопсоюзе» имеют несколько иной подход к перспективам развития рынков. В частности, на рынках потребительской кооперации, которые входят в систему УКС, разработана программа развития их материально-технической базы, которой предусмотрен постепенный переход к формату торгово-сервисных центров. При этом кооперативные рынки имеют определенную специфику. Как объясняют в УКС, сегодня это единственное подобное место, где крестьяне могут реализовать выращенную ими сельхозпродукцию, поскольку ни один торговый центр ее не принимает. «Наши рынки обеспечивают работой свыше 1 млн. человек, поэтому предпочтение отдается созданию на их торговых площадях многофункциональных объектов», - рассказывают в УКС.

Медленно и неуверенно

Пытаясь балансировать между оттоком клиентов и нехваткой оборотных средств, владельцы базаров выбирают эволюционный путь изменений и переформатируют их в нечто среднее между крытым рынком и ТРЦ, Так, по словам Е. Чекмезовой, на харьковском «Барабашово» 80% существующих площадей ТЦ «Барабашово» занимают павильоны (на территории ТЦ построены или находятся в стадии строительства торговые павильоны двух типов: с фасадным остеклением и с заполнением проемов защитными ролетами).

Самым успешным из подобных примеров стал столичный «Дарынок», который за 11 лет своего существования уже пережил несколько трансформаций, с каждым разом становясь все более похожим на торговый центр. Такой формат, по словам С.Сергиенко, сегодня особенно интересен потенциальным инвесторам. Как сообщил эксперт, сегодня в портфеле CBRE есть два клиента, для которых компания подбирает участок для подобных проектов. При этом консультант уточнил, что речь идет только о загородных участках, поскольку экономика таких объектов не оправдывает покупку дорогой столичной земли.

Но нехватка финансовых ресурсов – не единственная проблема владельцев базаров и потенциальных инвесторов. Сегодня им все чаще приходится лавировать между различными группами рейдеров. «Во-первых, 90-е вернулись, так что это и передел собственности, и криминалитет. Если он каким-то образом «работает» на рынке, то договариваться придется не только с властью. А это существенные риски не только в финансовом плане. Во-вторых, часто инвесторы и застройщики могут столкнуться с массовыми протестами предпринимателей-торговцев, а также возмущениями местных жителей», - рассказывает Е.Шуляк.

Для решения этих и подобных проблем приходится, естественно, «договариваться» с местной властью. О важности «дружбы» с госадминистрациями на примере Ocean Plaza рассказывает гендиректор ТРЦ «Аладдин» Роман Емец. «Именно благодаря таким связям и был развален рынок, на котором стоит ТРЦ. А также увеличена скорость согласования всех моментов. Именно из-за этого наши местные компании строят быстрее, чем иностранные», - говорит он.

Иностранцы в таких условиях обычно просто не способны работать. Р.Емец вспоминает, как немецкая компания ЕСЕ – один из крупнейших европейский девелоперов, владеющий более чем 90 ТРЦ по всей Европе, – просто открыл в Украине офис, поработал два года, ничего не сделал и ушел. Такие примеры доказывают, что ждать крупных иностранных инвесторов, готовых вложить крупные деньги в проекты реформирования базаров в ТЦ, пока не приходится.

Наталья Кушнир ugmk.info

«Фронт перемен» и «Батькивщина» вместе защищают земельную аферу в Броварском районе

antiraiderukr 05.04.2012 в 17:03

В с. Княжичи Броварского района вспыхнул масштабный земельный конфикт вокруг конно-спортивного комплекса «Княжичи». Хозяином комплекса, расположенного на 8 га земель особого сельского хозяйства (ОСХ), является депутат местного райсовета от «Фронта перемен» Олег Кищук.

Конфликт вспыхнул, когда в прокуратуру с жалобой обратились жители Княжичей. Их беспокоят регулярные пьяные гулянки в конно-спортивном комплексе, разумеется, с участием девиц сомнительного поведения. Мало того, что шум и гам, производимые гостями Кищука, мешают спокойно жить, так есть еще и постоянная опасность быть задавленным каким-нибудь джипом с пьяным водителем – очередным гостем Кищука.

Когда для проверки жалобы приехали представители прокуратуры, СЭС и других контролирующих органов, охрана Кищука попросту не пустила их на территорию комплекса. Более того, на поддержку друга приехал нардеп, лидер Киевской областной организации «Батькивщины» Константин Бондарев.

Бондарев, в прошлом работавший в Киевском облсовете и занимавшийся там земельными вопросами, сходу заявил представителям правоохранительных органов, что он, дескать, тут живет. То есть, живет на конюшнях. Хотя прекрасно известно, что главный бютовец Киевщины обитает отнюдь не в Броварском, а в Макаровском районе, в с. Грузское.

Бондарев, прибегнув к любимому нардеповскому приему – неприкосновенности – заявил, что никто не имеет права заходить на его приватную территорию. Болем того, бютовец отобрал упредставителя прокуратуры Андрея Евлампиева документы и изорвал их в клочки.

При этом, Бондарев, как знаток земельного рынка, не может не знать, что на землях ОСХ не то что жилье или какие-то другие комплексы строить строго запрещено, но сам факт наличия любой постройки на такой территории – преступление! Поэтому конно-спортивный комлекса Кищука в Княжичах не имеет ни малейшего права на существование.

 

на фото: справа Олег Кищук, слева - Константин Бондарев

Тем временем, прикрываясь псевдополитическими лозунгами, сторонники БЮТ сегодня намерены пикетировать Броварскую РГА с требованием не трогать сомнительное имущество члена «Фронта перемен». Реакция главы РГА Петра Иваненко на митинг вполне предсказуема и логична. «Мы вообще не понимаем, какое Броварская РГА имеет отношение к прокурорским проверкам. Действия Кищука и Бондарева – это политические инсинуации, пиар и преступный бизнес», - сказал KV г-н Иваненко.

Таким образом, выходит, что пока лидера БЮТ и «Фронта» Александр Турчинов и Арсений Яценюк договариваются  о совместных действиях на выборах, на местах их подчиненные уже вовсю решают свои шкурные вопросы – защищают наглые земельне аферы. И много ли наберут эти местечковые, так называемые оппозиционеры, голосов в Киевской области? Уверены, значительно менше, чем рассчитывают. О чем следует крепко призадуматься Турчинову с Яценюком.

Киеввласть

Лев Миримский: самостоятельный «башмак» или проект спецслужб?

antiraiderukr 04.04.2012 в 10:57

Биография известного крымского политика пестрит легендами. И все — нехорошие

Крымский политик Лев Миримский стал политической «звездой» всеукраинского масштаба. А начинал с торговли бижутерией под «Саханом» и «Башмаками».

СПРАВКА: Миримский Лев (по другим данным — Леон) Юльевич родился 2 апреля 1960 года в Симферополе в семье служащих. Прописан в г.Симферополь, проживает в г.Киев.

Образование. После восьми классов окончил Симферопольский техникум железнодорожного транспорта. В 1995 году окончил крымский филиал Московского университета менеджмента и коммерции. По другим данным — закончил факультет экономики Таврического института предпринимательства и права. В 2001-м — Украинскую академию государственного управления при Президенте Украины (магистр государственного управления). Кандидат наук (диссертация «Технология власти в условиях гражданского общества»).

Трудовая деятельность. 1979 — 1981 гг. — служил срочную в рядах Советской Армии. 1981- 1983 гг. — техник-строитель Симферопольского городского строительного комбината. 1983-1984 гг. — техник-строитель Киевского райпродторга (Симферополь). 1984-1987 гг. — техник-строитель Симферопольского городского стройкомбината. 1987-1989 гг. — директор кооператива «Прогресс» (Симферополь). 1989-1993 гг. — директор СП «Леко» (Симферополь). 1993-1994 гг. — президент корпорации «Империя» (Симферополь).

Политическая карьера. 1994-1998 гг. — народный депутат Украины II созыва. 1998-2002 гг. — народный депутат Украины III созыва (член фракции партии «Трудовая Украина»; член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией. 2002-2006 гг. — народный депутат Украины IV созыва. Член Комитета по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией. Основатель политической партии «Союз», членом которой является с 1997 года. С декабря 2005 года — председатель партии «Союз», глава Крымской региональной организации партии. С 2006 года — депутат Верховного Совета АРК Крым (руководитель фракции партии «Союз»).

Бизнес. Состояние бизнесмена оценивается в сумму от $180 млн. Бизнес-империя Миримского представлена около сотней компаний различных направлений — аренда недвижимости, туризм, интернет-провайдинг («Смарт-Медиа»), игорный бизнес, реклама, пресса, кинопрокат, торговля, телефонизация и т.д. Основной бизнес зарегистрирован на супругу Викторию и ее родственников.


Фото:  Крым.Комментарии

Л.Миримский является учредителем ООО «Фантазия» (бывшее МП «Фантазия»), ООО «Корпорация «Империя» (Л. Миримский владеет более 90% акций; ее официальные соучредители — фирмы «Леко» ЛТД, «Колев» ЛТД, сам Л.Миримский), Республиканской страховой компании «Рестра», фирмы «Грантор», фирмы «Артриум» (учредители — Л.Миримский, Кудашев Валерий Александрович, МП «Югус»); фирмы «Автодель» (специализация — продажа авто премиум-класса).

Фирма «Леко» ЛТД также является инвестором в фирмах ООО «Предприятие Черномор», ПКП «Виго», МП «Ромика», ООО «Фантазия». ООО «Корпорация империя» является соучредителем в ОАО «Крымский трикотаж», ОАО «Симферопольский консервный завод имени С.М.Кирова», ООО «Анкада», ОАО «Универсальный банк развития и партнерства», МП «Рамень», МП «Хозтовары», АО «Инвестиционная компания «Семья», Крымская международная финансово-юридическая компания «Фемида», фирма «Бим-Бом», МП «Аскания», Ассоциация рекламных предприятий Крыма, ТРК «ИТВ», ООО «Эко-стиль», Крымский БФ «Центр социальной защиты и помощи», ЗАО «Крымский региональный вексельный центр», предприятие «Лайт», ООО «Крымское рекламное агентство «Партнер», газета «Бизнес-экспресс», ООО «Киммерия 2000», ООО «Оптима телеком-Крым», Туристическо-коммерционное агентство «Терра таврика». МЧП «Гелю», Фирма «Антон», газета «Крымское время».

Звания и награды. Заслуженный экономист Украины. Награжден Орденом Петра Великого за весомый вклад в развитие российско-украинских отношений; орденом Украинской Православной Церкви «Преподобного Агапита Печерского» 3-й степени — за заслуги перед церковью.

Семья. Женат, имеет троих детей.

Увлечения. Игра в покер; один из лучших игроков в Украине.


Фото: balaganoff.com
Скандалы

Израильское гражданство. 2002 год. В декабре 2002 года первый вице-спикер крымского парламента Василий Киселев заявил, что имеет на руках документы, свидетельствующие о наличии у Л. Миримского израильского гражданства. Согласно информации другого политика — народного депутата Украины Григория Омельченко, Л. Миримский получил израильский паспорт 17 марта 1992 года — ТЕУДАТ ЗЕУТ № 309885010 для внутреннего пользования и загранпаспорт — № 5307341.

Местом жительства Миримского в Израиле был город Ашкелон, где он имел особняк и автомобиль марки «Пежо», а также другую собственность. Но Министерство внутренних дел Израиля отрицало, что Миримский является гражданином Израиля. Л. Миримский с В. Киселевым судился и суд выиграл (Киевский районный суд Симферополя обязал В. Киселева оплатить Л. Миримскому 50 000 гривен в качестве компенсации за моральный ущерб).

Депутат Г.Омельченко также направил запрос к Президенту. В документе также шла речь о фальсификации документов Л. Миримским о высшем образовании и получении путем угроз диплома об окончании Симферопольского филиала Московского университета менеджмента и коммерции. Ответ президентской канцелярии на этот запрос неизвестен.

Обвинения в масштабной преступной деятельности. 2003 год. В мае 2003 года народный депутат Украины Григорий Омельченко обратился к Президенту Л.Кучме и председателю Координационного комитета по борьбе с коррупцией Ольге Колинько с депутатским запросом «О затягивании Генеральной прокуратурой и МВД завершения расследования уголовных дел о преступлениях, к совершению которых причастен народный депутат Украины Миримский Л.Ю., и принятии соответствующих мер к реагированию».

Из этого документа следовало, что Л. Миримский проходил по целому ряду уголовных дел (цитата): «...тяжкие преступления — дело № 205120, возбуждено 26 января 2000 года; № 140396, возбуждено 23 декабря 1999 года; № 205162, возбужденное 29 февраля 2000 года — все по признакам преступления, предусмотренного ч.3 ст. 144 УК Украины (вымогательство, совершенное организованной группой), дело № 205211, возбуждено 10 марта 2000 года — по признакам преступления, предусмотренного ст. 194 УК Украины (подделка документов), дело № 50077, возбужденное по признакам преступления, предусмотренного ст. 69 УК Украины (бандитизм)...». Реакции властей не последовало, судьба резонансных уголовных дел — неизвестна.

Позже Л. Миримский на всех судах озащите своих чести и достоинства стал предъявлять ответ из крымского главка милиции: «...Сообщаем, что в справочно-информационных системах Главка в отношении Вас никакой информации нет, уголовные дела в отношении Вас не возбуждались».

При этом Миримский категорически отрицает свою связь с бандитами. А происхождение «бандитской» информации объясняет так: «Все эти разговоры пошли после моей первой избирательной кампании. Когда я баллотировался в Раду в 1994 году, коммунисты на заборах писали: «Миримский — бандит и мафия». На самом деле, если помните, в рэкетиры шли всякие наперсточники, спортсмены и уголовники. Те, кто занимался бизнесом, были для авторитетов другой категорией людей. Были рэкетиры и бизнесмены — и мы были по разные стороны баррикад".
Сам сказал


Фото:  «Крымский ТелеграфЪ»

О себе: «Да, я азартный человек, и я, как правило, больше выигрываю».
Чей «козачек»?

Крымский бизнесмен и «авторитет», народный депутат Украины Лев Миримский сегодня — звезда первой величины в бизнесе, политике и криминалитете Крыма.

На пленках экс-охранника Президента Леонида Кучмы, майора Николая Мельниченко есть запись, в том числе, и голоса Льва Миримского, который ведет свойскую беседу о политике с крымским криминальным авторитетом Александром Мельником (кличка в криминальных кругах — «Меля», один из лидеров крымского ОПГ «Сейлем »). Реалии украинского политического бытия в изложении двух авторитетов криминального мира Крымского полуострова — поистине, криминальный роман. Читать который могут исключительно «правильные пацаны», в совершенстве владеющие искусством «распальцовки».

Само появление и становление Л.Миримского — это зеркальное отражение процессов, сопровождавших распад советской империи — СССР и становление новой — капиталистической — Украины.

Неофициальная биография Льва Миримского выглядит так. Трудовую деятельность крымский миллионер начал в 1983 году с торговли бижутерией на базаре ( по другим данным — возле симферопольского аэровокзала). В 1987 году организовал одно из первых в Крыму частное торговое предприятие.

Потом — еще ряд коммерческих предприятий, которые в 1993 году объединил в многоотраслевую корпорацию «Империя» (Симферополь). В свою очередь, корпорация основала АКБ «Акси-банк» (вскоре самоликвидировался при загадочных обстоятельствах — вскрылась причастность банка к махинациям с поддельными векселями. А сам Миримский подозревался в причастности к убийству сотрудника киевского филиала этого банка в 1995 году).

Интересно, что сегодня супруга Л. Миримского является совладельцем ООО «Мобилка» — совместно с партненером своего мужа Олегом Гурой, руководителем фирмы «Люм». О.Гура, который «засветился» в скандале с «Акси-банком» и ликеро-водочным предприятием «Союз-Виктан». Подробнее об этом скандале.

Уже общеизвестно, что название «Виктан» происходит от имен «Виктор» и «Татьяна» четы Башмаковых (Виктор Башмаков в свое время был лидером одиозного крымского ОПГ «Башмаки»; застрелен). А компания «Союз-Виктан» стала первым в Крыму приватным (и «семейным») ликеро-водочным заводом, продукция которого «держала» значительную долю украинского и российского водочного рынка. Упомянутый скандал с участием О.Гуры породил резонансное уголовное — «убойное» — дело в Крыму. А суть дела такова.

В феврале 2000 года директор фирмы «Люм» Олег Гура подписал с руководителем «Сюз-Виктан» Андреем Охлопковым соглашение, по которому «Сюз-Виктан» передал фирме «Люм» акции АКБ «Акси-банк» на сумму 1 миллион гривен, а взамен получил 4 векселя на такую ​​же сумму. Но векселя оказались фальшивыми! Оказалось, что фирма «Люм» взяла их в киевском филиале «Акси-банка» за день до заключения сделки. Туда эти векселя попали из «Крымской финансовой компании».

Интересно, что основным учредителем этой компании значился... «Акси-банк». Позже выяснилось, что упомянутые ценные бумаги были подделаны в ООО «Энергетическая компания «Укркомуненерго». При этом упомянутое «юридическое лицо» никогда не существовало — то есть было фиктивным, «липовым», «пустышкой». А вот бланки для векселей, как установило следствие, были взяты у... «Акси-банка». В результате этой наглой аферы фирма «Люм» становится акционером «Акси-банка», фактически украв у «Союз-Виктана» 1 миллион гривен. Но как только было возбуждено уголовное дело, «Акси-банк» сороспешно самоликвидировался.

А к Охлопкову, обратившемуся за помощью к правоохранительным органам, пришли «перетереть вопрос» два «переговорщика», один из которых был известен в криминальной крымском среде по кличке «45» (под этим номером он значился в списках крымской банды «башмаков»). Переговоры, видно «не пошли». Потому что вскоре были убиты охранник «Союз-Виктана» Р.Коротич и совладелец аптекарского хозяйства водочной компании О.Кройтер. Не выдержав давления со стороны криминала, подался в бега второй совладелец «СВ» — Юрий Антипов. А начальник охраны компании Пелишко обращается за помощью к милиции.

Но совладелец «СВ» Охлопков не верит ни бандитам, ни милиции; у него сдают нервы. И в один нехороший день он приказывает своим телохранителям убить этих двух бандитов-«башмаковцев», что приезжали на «СВ» на «терки». Что и было сделано во время их очередного визита в офис «СВ». А вскоре Охлопкова и его заместителя Удовенко арестовывает милиция.

Сначала бывший начальник охраны «СВ» Пелишко давал показания против Охлопкова, но перед самым вынесением решения суда вдруг заявил, что Охлопков не виноват, а приказ об убийстве настырных «башмаковцев» отдал Антипов, который в это время неизвестно где скрывался. Суд тут же оправдал Охлопкова, Удовенко и Пелишко — под давлением Генпрокуратуры Украины, почему-то обнаружившей свой интерес в этом деле. Руководители «Союз-Виктана» отпускают на волю...

Легенды современного Крыма говорят, что после этого счастливого освобождения частым гостем в резиденции Охлопкова стал... Лев Миримский. Фирмы которого и были замешаны в «кидке» «Союз-Виктана» при помощи фальшивых векселей. Злые языки утверждают, что Л. Миримский и его «братва» из ОПГ «башмаки» сначала создали проблему «Союз-Виктану», потом ее же счастливо для Охлопкова и разрешили, «даровав» ему свободу«. Не без прибыли для себя. А трупы рядовых бандитов — не более, чем издержки «производства»...

Описание скандалов, в которых был замешан «Акси-банк», будет неполным, если не рассказать о том, что удалось «накопать» милиции. А правоохранители установили, что в 1998-99 годах председатель совета «Акси-банка» Савченко и председатель правления банка Е.Пономарева по указаниям Л. Миримского по поддельным документам предоставили кредиты на сумму в 100 тыс. долларов США на строительство какого-то жилья. И эти кредиты в банк так и не вернулись.

А вот еще одна страница из неофициальной биографии Л. Миримского. В начале 1991 года бандит Ткачев (кличка «Сахан») организовал преступную группировку, в которую вошли В.Башмаков, Г.Слепинин, В.Рачковский, В.Гуцу и пр. Банда «Сахана» пыталась подчинить себе другую крымскую банду — «Сейлем», где в то время на ведущих ролях были бандиты Слатвинский (кличка «Жираф») и Сергей Воронков (кличка «Воронок»). Борьба за лидерство привела к кровавой «разборке» 5 ноября 1991 года в Симферополе, когда во дворе своего дома был застрелен Сергей Оразмурадов (кличка «Сакура»).


Сергей Воронков и Лев Миримский – братья по оружию, Фото: «Новый Регион»

Через два дня «сейлемовцы» — «в ответку» — на улице Русской в Симферополе обстреляли «девятку», за рулем которой сидел Константин Кравченко, один из спонсоров группы «Сахана»-Ткачева, а рядом — Лев Миримский. Кравченко погиб, а Миримский получил легкое ранение из пистолета, хотя огонь по нему велся из... автомата. Эксперты-криминалисты так и не смогли «обнаучить» этот загадочный факт. А сам Миримский после этого ЧП спрятался в Израиле (где, возможно, в то время он и получил израильское гражданство.

Легенды стали буквально неотъемлемой частью биографии Л.Миримского.

Например, одна из них гласит, что банда братьев Башмаковых — ОПГ «Башмаки» — создана бывшими высшими чинами еще советских спецслужб, в частности, КГБ СССР. Которые стремились взять под контроль экономику и политическую ситуацию в Крыму. В «штаб» вошли несколько отставных и действующих работников спецслужб: генералы Голота, Рыбальченко, Щербина, Лавренюк.

В 1994 году «гэбисты» завербовали несколько ярких «башмаков»: Данильченко, Тютюника и Анищенко, известных также как компаньоны Л. Миримского. С этого момента «Башмаки» получили мощного негласного куратора в лице спецслужб. Интересно, что в это же время неожиданно погибает лидер ОПГ В.Башмаков (среди завербованных его не было). А в группе же появляются новые предводители: криминальный блок возглавил Данильченко, финансовый, а позже и политический, — Миримский.

Есть версия, что именно в этот период деятельность ОПГ была умело переориентирована... под интересы национальной безопасности Украины.

В тему: Крымским сепаратистам отделить Крым не удастся — эксперты

Таким образом, украинские силовики создали управляемый ими «проукраинский» криминалитет. Который стал противовесом пророссийского ОПГ «Сейлем».

В тему: «Дело Танасевского»: как Дмитрий Табачник «отмазывал» российских диверсантов

А чтобы противостоять экспансии в большую политику Украины пророссийски ориентированных бандитов и бизнесменов Крыма, «органами» была организована сначала «Крымская партия» (1996 год, создатель, якобы, — бывший работник Внешней разведки ПГУ КГБ СССР В.Щербина). Через год «Крымская партия» была трансформирована в партию «Союз». Потом партия «Союз» легализировала большую часть бывших лидеров — «башмаковцев».

Что интересно: косвенно «особый статус» «башмаков» подтвердился и с приходом в Крым генерала Г.Москаля. Тогда практически все бандитские лидеры полуострова были нейтрализованы — или «сели», или подались в бега. Но «башмаков» милиция не тронула вообще. Более того: «башмаковцы» успешно прошли в Верховный Совет Крыма и создали там одноименную фракцию — «Союз» (возглавил Владимир Клычников; во фракцию вошли: Виталий Дычук, Николай Котляревский, Владимир Полишук, братья Анатолий и Владимир Тутеровы).

С тех пор «Союз» надежно «прописан» в политической жизни Крыма, являясь доминирующей политической силой на полуострове. И, что удивительно: на протяжении длительного времени «донором» партии «Союз» выступали различные российские организации, опекающиеся судьбой соотечественников в Украине. А сам Миримский долгое время рассматривался Москвой как надежный представитель российских интересов в Крыму. Впрочем, в «играх» спецслужб бывают и не такие кульбиты... И вполне возможно, что Л. Миримский сегодня работает уже «на две стороны».



Константин Иванченко, «Аргумент»

Покушение на Дядечко: попытка убить правду о краже 35 миллиардов

antiraiderukr 28.03.2012 в 14:39

Покушение на Сергея Дядечко, зампреда банка «Союз» и учредителя «Родовид Банка», совершенное под Киевом 19 марта, не стало сенсацией всеукраинского масштаба. Дядечко не пострадал, тяжело ранен случайный свидетель. А между тем обстоятельства покушения настолько подозрительны, что возникает вопрос: а был ли целью киллеров сам г-н Дядечко? Или убить хотели правду о крупнейшей финансовой афере Восточной Европы, в результате которой государство потеряло 35 млрд. грн., которые, по сути, были похищены из госбюджета, из кармана граждан, под видом спасения фиктивной пирамиды «Родовида», заранее обреченной на банкротство?

Мы решили провести собственное расследование покушения на Дядечко.

ZN.UA в своем расследовании деятельности названного банка пять месяцев назад предупреждало: покушения на участников и организаторов аферы будут обязательно. Потому что за два года расследования Служба безопасности под руководством Валерия Хорошковского так и не смогла установить, кто же несет ответственность за разграбление банка и тех многомиллиардных сумм, которые выделялись Национальным банком якобы для его спасения.

Парадокс — Государственная финансовая инспекция еще в марте 2010-го подготовила детальный отчет о финансовых махинациях, констатировала нарушений на 22,6 миллиарда, выявила всю цепочку должностных лиц в руководстве банка, по вине которых эти нарушения состоялись, но СБУ не спешит привлекать фигурантов к ответственности! Посадили стрелочника — временного администратора Сергея Щербину, который пришел в «Родовид» уже после краха, и он сидит за растрату 340 млн. грн. Даже если эти обвинения обоснованны, то почему никто не сидит за нарушения на 22 миллиарда, за общие потери банка в 35 миллиардов? По нашим данным, за это время следователи СБУ ни разу (!) не вызвали хотя бы на допрос собственников «Родовида», в руках которых находились все рычаги финансового управления. Бывший президент банка Сергей Бубка спокойно работает в Национальном олимпийском комитете, представляет страну на международной арене. Денис Горбуненко — бывший председатель правления банка — в Лондоне. Третий основной учредитель — Сергей Дядечко — спокойно работал в Киеве. Эти люди руководили банком, который, несмотря на многомиллиардные кредиты Нацбанка, развалился, и его активов не хватило, чтобы погасить долги перед вкладчиками. Государству спасение убыточного банка-«пустышки» обошлось по состоянию на 2011 год в 35 млрд. грн., но ни один руководитель банка за это не отвечает! При этом г-н Хорошковский заявлял о том, что расследование дела «Родовида» берет под свой личный контроль. Результаты «контроля» таковы: главный свидетель финансовых махинаций, финансист Геннадий Пискун 28 октября 2011 года, по официальной версии милиции, выпал из окна. Как посчитало УВД Донецкой области, мультимиллионер решил вылезти без страховки из окна квартиры на седьмом этаже, чтобы… починить кондиционер! Пискуну стало жарко как раз после допроса в СБУ, где он, по данным ZN.UA дал показания на руководителей «Родовида», причастных к случаям хищений денег банка. Дело Пискуна однозначно доказывало причастность руководства банка к воровству денег: следствие установило факт необоснованного вывода из-под залога и списания с внебалансового счета банка имущества на 67 млн. грн. В обмен на реальные залоги банкиры приняли поддельные документы на несуществующие земельные участки. Несмотря на предложение ZN.UA правоохранительным органам провести проверку обстоятельств гибели Пискуна, проверка не проводилась. Видимо, какие-то очень влиятельные люди в этом не заинтересованы. Это позволяет утверждать, что ключевой свидетель разграбления банка был убит.

 Суда над руководителями «Родовида» до сих пор нет. Показания Пискуна не стали основанием для привлечения к ответственности его боссов. Правоохранительные органы не дали официальной оценки показаниям Пискуна и бесспорным фактам хищения денег в банке. Устраняются свидетели аферы и заметаются следы. Безусловно, пока не будет открытого судебного процесса, пока свое слово не скажет закон, дела «Родовида» будут решаться по понятиям.

Сергей Дядечко срочно выехал из Украины, и даже, по слухам, собирается просить политическое убежище в одной из европейских стран. Говорят, в настоящее время он находится во Франции, в Ницце. Вправе ли Дядечко рассчитывать на статус беженца? На политическое убежище имеет основания рассчитывать человек, который может пострадать за свои убеждения, подвергнут необоснованным преследованиям из-за своей политической позиции. Но у Дядечко никаких политических проблем нет. Он вполне лоялен, сохраняет с властью прекрасные отношения, и эта лояльность здорово помогает ему продвигать бизнес.

 Судя по версиям, которые могут рассматриваться в связи с покушением, политубежище для банкира в Европе исключено.

Версия 1. Дядечко и погибшего Пискуна связывали деловые отношения. И весьма вероятно, что в показаниях Пискуна фамилия Дядечко звучала не раз. Возможно, что те же, кто способствовал починке кондиционера, пытались устранить и основного «схемщика». Учитывая, что деятельность «Родовида» может быть связана с криминальными структурами, в этом нет ничего удивительного. Общеизвестно, что прямое отношение к банку имеют «Юра Енакиевский» и «Иван Иваныч», которые разместили свой «офис» в здании, которое арендует «Родовид» в переулке Рыльского, 4.

Версия 2. У Дядечко могли быть конфликтные отношения с другим учредителем «Родовида» Денисом Горбуненко. Дело в том, что это два человека в банке, которые знали все. Или почти все. И каждый из них может быть источником утечки крайне болезненной информации. У Горбуненко связи, пожалуй, посильнее.

Версия 3. В последнее время в Киеве говорили о возможных претензиях к Дядечко со стороны криминального авторитета Бориса П. Этот господин провел 26 лет в местах лишения свободы.

Версия 4. Дядечко является зампредом банка «Союз», который называют одним из крупнейших центров «обналички» и «конвертации». Среди клиентов этого специфического бизнеса вполне могут быть те люди, кто найдет повод организовать неприятности. Кто и что там только ни «обрабатывалось»! Эти концы тоже могут обрубить…

Версия 5. В условиях кризиса за один 2011 год банк «Союз» увеличил активы до 1,22 млрд. гривен! И космическая скорость увеличения активов «Союза» схожа с такой же космической скоростью раскрутки в свое время «Родовида». Напомним, что по данным следствия, в «Родовиде» активы росли путем операций с залогами сомнительной ликвидности, или даже с полностью фиктивными залогами. Финансовая пирамида, как полагают банкиры, могла искусственно надувать активы по мере роста и рекламной кампании брать все новые и новые кредиты. Хозяева пирамиды зарабатывают не на марже, а на выводе живых денег из оборота. Банк брал кредиты из живых денег, и сам у себя их воровал. Как показывает дело Пискуна, переводил на подставные фирмы, которые взамен предоставляли ничего не стоившие залоги. Проблема финансовой пирамиды одна — ее легко обрушить. Кто-то может подумать, что такой скороспелый банк может лопнуть в любую секунду, — например, когда его учредители вынуждены быстро покинуть страну, и уже не могут найти дешевые кредиты для погашения старых долгов.

Версия 6. А не было ли нападение кровавой инсценировкой? Есть веские основания полагать, что эта версия весьма вероятна. Рассмотрим обстоятельства. Как говорят, зампред правления банка Дядечко всегда ездил с охраной. В тот вечер рядом не было ни машины сопровождения, ни охранника в «мерседесе» самого банкира. Авто остановилось перед грудой камней. Здесь из-за забора выскочили два киллера и открыли огонь. Если посмотреть на место происшествия, становится ясно, что киллеры стреляли по неподвижной машине с четырех-пяти метров. Из автоматов АК-74 было выпущено около 25—30 патронов. Однако при стрельбе в упор все выстрелы были произведены не по водителю и не по пассажиру, а почему-то по двигателю и по пустому переднему сиденью. Не видеть этого киллеры не могли. А стрелять они умели и ситуацию контролировали: как только в тридцати метрах появился случайный свидетель — охранник декоративного салона, — киллеры, не останавливаясь, сделали по нему несколько совершенно точных выстрелов. Случайный свидетель получил тяжелые ранения, его жизнь в опасности. Однако в машине легкое касательное ранение получил только водитель.

 Кому же выгодна инсценировка? Тому, кто не хочет, чтобы Сергей Дядечко попал на допрос в Генпрокуратуру и был вынужден там отвечать на целый ряд неудобных вопросов по аферам «Родовида» и гибели Пискуна.

 Любопытная последовательность. 28 февраля «Родовид Банк» обратился в суд с иском об опровержении фактов, изложенных в статье ZN.UA «Кто ответит за „Родовид”?». 19 марта происходит «покушение» на Дядечко.

 Какой вывод можно сделать? После «отставки наверх» Валерия Хорошковского, «контролировать» дело по «Родовиду», очевидно, решили какие-то другие, еще более «принципиальные» люди. Возможно, из ГПУ. И очевидно, что «отмазаться» здесь будет весьма и весьма, скажем так, накладно. ОЧЕНЬ накладно. К кому первому придут? Дядечко в случае активизации следствия по делу «Родовида» — клиент номер один. Кто-то знает, допустим, что дела будут возбуждены. И вот такая может быть логическая цепочка: в качестве меры защиты опротестовывается статья, ставшая основанием для возбуждения дела и для передачи материалов следствия из СБУ в Генпрокуратуру. Кто-то не хочет, чтобы прокуратура начала работать с показаниями Пискуна. Потому что тогда вызов Дядечко на Резницкую неизбежен, а последствия такого визита непредсказуемы. И вот шаг номер два — отыгрывается спектакль со стрельбой, с кровавым финалом. Но, тем не менее, появляется повод для побега за пределы ставшей опасной родины. Дядечко уехал, и теперь следователям будет крайне нелегко до него добраться. Надо ли говорить, что вернуть обоих финансовых «схемщиков» из Лондона и Ниццы в принудительном порядке Генпрокуратура теперь сможет не иначе как путем экстрадиции. То есть, очевидно, придется возбуждать дело против руководства, вести открытый и гласный процесс. Вероятно ли сие, если у «схемщиков» весьма крутые связи и «крыши» и  один из фигурантов — неприкасаемый Сергей Бубка?

 Организаторы финансовых афер — самые неуязвимые для правосудия люди в Украине. Вернее, они на втором месте после организаторов политических афер. Никто не отвечает за крах банков. Выбрасывают из окна стрелочников, оставляющих следы, назначают виновными зиц-администраторов. В черной дыре финансовой системы закон уже не значит ничего. Цена вопроса — единственная надежная индульгенция.


 Юрий Бутусов «Зеркало недели. Украина» №11, 23 марта 2012

Схема банкротства "Первого кредитного общества" Азаровым

antiraiderukr 27.02.2012 в 13:33
За годы руководства кредитным союзом «Первое кредитное общество» (далее – КС «ПКО») А. Азаров сумел создать группу компаний «Azarov Group», в состав которой входит медиа-холдинг «100 %», несколько телекомпаний, строительные, рекламные фирмы, лизинговая и другие компании. Одним из основных источников для развития данных юридических лиц были средства, вложенные в Кредитный союз «ПКО» его членами, которые выводились из союза через разные мошеннические схемы.
 
 
Схема выкачивания денег №1. Покупка недвижимости и ее ремонт за счет кредитного союза «Первое кредитное общество»     
    А. Азаров и его люди за счет полученных от КС «ПКО» кредитов покупали объекты недвижимости, которые в дальнейшем передавались кредитному союзу в аренду по завышенной стоимости, а кредитный союз за счет собственных средств производил улучшения (дорогие ремонты) в арендованных помещениях.
 
    
    Циничность данной мошеннической схемы заключается в том, что кредитный союз выдавал деньги на покупку недвижимости, становился сразу арендатором данного имущества, платил завышенную арендную плату, оплачивал подрядным организациям А. Азарова за проведение евроремонтов, а в результате недвижимое имущество и все улучшения в нем стали собственностью А. Азарова.
    
    Не правда ли, хорошая схема! Схема при которой за счет граждан можно превратиться в собственника элитной недвижимости, при этом не затратив ни копейки собственных средств.
     
    Некоторые примеры:    
     
    На ремонт и переоборудование принадлежащего Азарову А. (как физическому лицу) помещения по ул. Ришельевской, 68-г в г. Одессе, общей площадью 1128,6 кв.м., из кредитного союза были выведены средства на сумму 10.465.102,52 грн., которые включают в себя арендные платежи, затраты на ремонт и приобретение ненужного кредитному союзу имущества. Это при том, что КС «ПКО» никогда не пользовался данным помещением.
    
    Кроме того, кредитный союз заключил договор оперативного лизинга №0310 от 03.01.2005 г. с компанией ООО «Универсальная лизинговая компания» о передаче кредитному союзу лифта грузоподъемностью 630 кг. для размещения в здании по ул. Ришельевской, 68, на сумму 255.847,32 грн. (50.622,83 дол. США по курсу на 2005 г.). По окончании договора кредитный союз, не пользуясь зданием по ул. Ришельевской, даже не становится собственником лифта, а возвращает его лизинговой компании, которая также принадлежит А. Азарову.   
    
    Аналогичная ситуация с помещением по ул. Балковской, 84 в г. Одессе (914,02 кв.м.), принадлежащего ООО «СКФ», генеральным директором которого является А. Азаров. На ремонт указанного помещения кредитный союз перечислил 1.111.986,70 грн.
    
    При этом, помещения в г. Одессе по ул. Балковской, 84 и по ул. Ришельевской, 68-г кредитный союз непосредственно не использовал, что подтверждается данными Государственного реестра финансовых учреждений, которые содержатся на официальном веб-сайте Госфинуслуг (www.dfp.gov.ua). Как выяснилось, в указанных помещениях находился и находится в настоящее время принадлежащий Азарову А.С. и его жене Азаровой О.В. медиа-холдинг «100%». Это прекрасно знают одесситы.    
    
    КС «ПКО» арендовало у ООО «Лідерс» помещение по адресу: г. Одесса, Лидерсовский бульвар, 3, общей площадью 725,17 кв.м. Кредитный союз израсходовал 3.909.682,11 грн. на ремонт данного помещения.
    
    Таким образом, с целью проведения ремонта и переоборудования помещений, владельцем которых является непосредственно А. Азаров, из обращения КС «ПКО» было изъято 15.486.771,33 грн.
    
    Вышеуказанные факты вывода средств вкладчиков кредитного союза в пользу контролируемых Азаровым А. структур не являются исчерпывающими, поскольку вытекают из той документации, которая осталась в помещении главного офиса КС «ПКО» по ул. Базарной, 104 в г. Одессе.
 
 
 
    Схема выкачивания денег №2. Передача кредитному союзу «Первое кредитное общество» автомобилей в аренду по завышенной стоимости
 
  
  
          
 
   Ярким примером мошеннических схем Андрея Азарова по выводу средств вкладчиков Кредитного союза «Первое кредитное общество» (в дальнейшем – КС «ПКО») в пользу принадлежащих Азарову структур были чрезмерные затраты кредитного союза на аренду автомобилей Ford Focus и Chevrolet Nubira (2004 года выпуска) у компании ООО «Универсальная лизинговая компания».
    
    Согласно договору аренды легкового автомобиля от 04.08.2004 г. ООО «Универсальная лизинговая компания», в лице генерального директора Андрея Азарова, передало в аренду кредитному союзу «Второе кредитное общество» автомобиль Chevrolet Nubira, государственный номер ВН 5992 АВ. Арендная плата за указанный автомобиль была установлена в размере 1.500,00 грн. в месяц.
    
    01.12.2005 г. этот же автомобиль передан ООО «Универсальная лизинговая компания» в аренду уже «Первому кредитному обществу». При этом арендная плата была увеличена в 12,5 раз и составила уже 18.716,00 грн. в месяц. Согласно дополнительному соглашению № 1 от 01.03.2006 г. ежемесячную арендную плату было увеличено до 22.459,00 грн. (что уже в 15 раз превышает арендную плату за пользования этим автомобилем по договору с КС «Второе кредитное общество»).
    
    За время аренды автомобиля Chevrolet Nubira арендные платежи КС «ПКО» в пользу ООО «Универсальная лизинговая компания» составили 280.738,00 грн. (55.445,5 дол. США согласно курсу 2005-2006 г.), что в несколько раз превышает продажную стоимость данного автомобиля.
    
    Аналогичная ситуация имела место также при аренде КС «ПКО» у ООО «Универсальная лизинговая компания» автомобиля Ford Focus, государственный номер ВН 4592 АВ, который согласно договору от 01.12.2005 г. был передан в аренду за 16.000,00 грн. в месяц. Дополнительным соглашением № 1 от 01.03.2006 г. арендная плата была увеличена до 19.200,00 грн. в месяц.
    
    Затраты КС «ПКО» на аренду автомобиля Ford Focus составили 240 000,00 (47.524,7 дол. США согласно курсу 2005-2006 г.) грн., что также превышает продажную стоимость данного автомобиля.
    
    Размер аренды вышеупомянутых автомобилей Ford Focus и Chevrolet Nubira есть явным подтверждением наглого вымывания денежных ресурсов вкладчиков КС «ПКО» в пользу контролируемых Андреем Азаровым структур.
    
    Указанные факты не являются исчерпывающими, поскольку вытекают из документации, которая осталась в помещении главного офиса КС «ПКО» по ул. Базарной, 104 в г. Одессе.
 
   
 
 
 
Схема выкачивания денег №3. Приобретение телевизионного оборудования для телеканалов Азарова и его жены за счет членов кредитного союза
 
    
  
 
 
    
    В статье «Схема выкачивания денег №1. Покупка недвижимости и ее ремонт за счет кредитного союза «Первое кредитное общество» сообщалось, что в арендованном КС «ПКО» помещении по ул. Балковской, 84 в г. Одессе кредитный союз никогда не располагался. В этом помещении находилась и находится телевизионная студия телеканалов «100%», «ОНТ» и «Реноме+», которые принадлежат Азарову А. и его жене Азаровой О.
    
    Согласно договору №250308-1LP от 27.03.2008 г. и приложений к нему КС «ПКО» купил, а ООО «Бизнес Нетворк Солюшн» передало в собственность оборудование на сумму 214 220,28 грн. (42419,87 дол. США согласно курсу 2008 г.), а именно компьютеры, мониторы и другую оргтехнику, съемочное оборудование (видеокамеры и модули управления, телевизионные пульты, плазменные панели, звукообрабатывающее и вещающее оборудование), светооборудование и электрогенератор.
    
    Согласно ст. 21 Закона Украины «О кредитных союзах» осуществление кредитным союзом другой деятельности, кроме предусмотренной данным Законом, не допускается. Нормы данного Закона не дают право кредитным союзам создавать средства массовой информации, в том числе не дано право создавать или принимать участие в создании телеканалов.  
    
    Это еще одно подтверждение того, что Андрей Азаров в нарушение действующего законодательства за деньги вкладчиков КС «Первое кредитное общество» развивает свой бизнес путем выкачивания денег из кредитного союза. 
    
    Указанные факты не являются исчерпывающими, поскольку вытекают из документации, которая осталась в помещении главного офиса КС «ПКО» по ул. Базарной, 104 в г. Одессе.
 

Аркадій Корнацький: у регіонах готують землю для "сім'ї"

antiraiderukr 12.12.2011 в 12:57

.Я думаю, що є замовлення з центру. Відповідно до нього, обласні керівники повинні у регіоні забезпечити певну кількість земель для верхніх ешелонів влади, або для "сім'ї". Одним із інструментів цієї експансії є "Хліб Інвестбуд".

Купуйте землю - цей товар більше не виробляють!". Так жартував американський письменник Марк Твен. А от українські реформатори не жартують.

Незважаючи на вереск опозиції, влада вперто крокує до ринку землі. В п'ятницю парламенту знадобилася година, щоб прийняти у першому читанні закон "Про ринок землі". Це уже друга спроба. Перша не вдалася 18 листопада - законопроект відправили на доопрацювання.

Зрештою, аграріїв, хочуть вони цього чи ні, неодмінно наздожене щастя. Якщо не в наступному році, то в 2013 році точно. Принаймні, так кажуть в Держкомземі.

Хоча власники земельних паїв, здається, ще не второпали, радіти їм чи плакати. Втім, державні керманичі запевняють, що усім від цього буде краще.

"Краще буде перш за все саме чиновникам" - вважає власник "Арофірми Корнацьких" Аркадій Корнацький. Говорячи про земельний законопроект, він демонстративно відкидає поняття "вільний ринок", і називає документ не інакше як "продовження мораторію".

Співбесідник "Економічної правди" наголошує на тому, що цей закон передбачає чергову "годівницю" для чиновників. Ще ніхто з бізнесменів-аграрників схвально не відзивався про цей документ.  

Зрештою, в інших питаннях власники великих агрохолдингів досить обережні у висловлюваннях щодо дій влади. Хіба колись таке було, щоб в "Кернелі", наприклад, казали про недолугість аграрної політики. Або в "Нібулоні", який "топтали" контрольні й правоохоронні органи ледве не щодня, прямо говорили про тиск з боку влади?

Корнацький якраз не відмовляє собі у такому задоволенні. Звісно, його підприємство уступає великим зернотрейдерам, але в групу "середняків" воно точно може увійти. Тож володарю такого господарства теж є, що втрачати.

Проте, говорячи про дії влади він не зовсім підбирає слів, і не скриває своєї ненависті до них. Деякі його характеристики і оцінки "на межі фолу".  

В цілому, його одкровенням не було межі. Зокрема, Корнацький повідав "ЕП", для кого і як захоплюються українські чорноземи, чому арабські шейхи втрачають інтерес до України, про успіхи сумнозвісного "Хліб Інвестбуду" і кіно для дурачків.

- За Вашими прогнозами, чи отримає Україна повноцінний земельний ринок після скасування мораторію на продаж землі?

- Нинішній законопроект про ринок земель, якщо його приймуть, насправді, тільки продовжить мораторій на ринковий обіг земельних ділянок. Тому що закон в тій редакції, в якій він зараз існує, жодним чином не сприяє земельно-ринковим стосункам.

У документі немає жодної статті чи правової норми, яка може дозволити вільний ринковий обіг земель. Такої статті нема, є лише такі, що все забороняють або обмежують. Це парадокс, адже закони зазвичай приймаються, щоб покращувати існуючі правові стосунки.

Як ви знаєте, Конституція України містить норму, в якій чітко сказано – приймати нові закони, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не можна. Це антиконституційно. Закон про ринок земель якраз повністю суперечить Конституції.

- Як будуть реагувати дрібні землевласники?

- Позиція у більшості селян одна – продати. Звичайно, не у всіх. Але, якщо врахувати мій особистий досвід і нинішню ситуацію в Україні, я впевнений, це буде добра половина власників земельних паїв. Це абсолютно реальна цифра. Я можу пояснити, чому так буде.

По-перше, у багатьох сімей є не один пай, а два і більше. За час так званої земельної реформи в Україні багато власників земельних паїв померли, а їхні спадкоємці, як правило, це їх діти або онуки, або інші родичі, цю землю самі не обробляють, здають в оренду.

Як джерело грошового доходу вона для них майже нічого не вирішує, тому що цей дохід мізерний. (Сьогодні орендна плата з 1 гектара рілля становить 400-500 гривень на рік, - "ЕП")

Якщо спадкоємець живе в селі, то одного паю йому достатньо, щоб одержувати, наприклад, орендну плату натурою і утримувати присадибне селянське господарство.

Проте, головне в тому, що селянину вкрай потрібні гроші, причому значні і зразу. І дуже мало таких селян, які зараз не мають боргів. Хтось лікується, хтось вчить дітей – оце дві основні статі видатків, які змушують їх лізти у борги. Тому і будуть продавати.

- На думку голови Мінагрополітики Миколи Присяжнюка, відкриття ринку землі дозволить залучити в агросектор не менше 200 мільярдів гривень. Ви теж так вважаєте?

- Категорично не погоджуюся. Впровадження цього законопроекту не може сприяти притоку інвестицій.

Нехай Присяжнюк покаже в законі хоча б одну статтю, яка сприятиме притоку капіталу в цей сектор, нехай назве номер цієї статті. Немає таких норм, тому я не розумію, як цей законопроект може цьому сприяти.

200 мільярдів можуть захапати хіба що чиновники у власні кармани тому, що цей закон зорієнтований виключно на корупційно-бюрократичний інтерес чиновницької зграї.

Більше того, як ви знаєте, суб'єктами ринкових стосунків не можуть бути навіть українські юридичні особи, за винятком фермерських господарств, які зараз також хочуть вилучити із числа покупців. Припустимо, що у нас є 6 мільйонів землевласників, і хоча б 1 мільйон вийде на ринок як продавці, так це треба, щоб з'явилося не менше півмільйона покупців-фізосіб. А де вони візьмуться? Немає таких.

І не забувайте, що земельні ділянки нинішніх землевласників здані у оренду, а це є перешкодою для здійснення договору купівлі-продажу. Закон не передбачає, як селянину-продавцю припинити договір оренди, коли того не хоче орендар. Тобто, конституційне право на продаж свого майна є обмеженим, і це обмеження ніхто не збирається скасовувати.

Тому я категорично не погоджуюся з будь-якими твердженнями, що відкриття ринку у такому вигляді призведе до притоку інвестицій, як внутрішніх, так і зовнішніх.
 


- А як Вам вдалося зосередити у своїй власності стільки землі при існуючому мораторії ("Агрофірма Корнацьких" володіє земельним банком в 16  тисяч гектарів, - "ЕП")?

- Селяни продавали, а я купував. До січня 2001 року не було законодавчих обмежень щодо купівлі-продажу земельних сертифікатів.

Усі органи влади, починаючи від президента вважали, що купівля-продаж неможлива і вони посилалися на 52 статтю старого Земельного кодексу, де в одних руках обмежувалася кількість землі у 50 гектарів ріллі, і ще 50 гектарів інших, тобто не більше 100 гектарів.

Але це було прописано для фермерського господарства, а не для товарного сільгоспвиробництва. Окрім цього, там ще була 6 стаття Земельного кодексу в редакції 1991-1992 року, яка дозволяла мати у власності куплену землю, а не отриману безоплатно.

Можна називати речі своїми іменами – земля продавалася селянами, а інвесторами купувалася, і не тільки мною. Причина відома, основною рушійною силою ринкових правостосунків були економічні передумови.

Держава, починаючи з кінця 1980 років зробила абсолютно усе можливе, щоб зруйнувати існуючі сільгосппідприємства – колгоспи, радгоспи. Селяни лишилися без роботи і без будь-яких джерел для існування.

Я платив понад 2 тисячі доларів за невеличкі паї розміром 3 гектари. За ці гроші на той час вони могли купити не тільки гарну хату з городом у селі, а і квартиру у райцентрі. Людям були потрібні гроші, тому вони продавали,  і зараз продаватимуть із тих же причин.

- Після скасування мораторію будете купувати землю?

- Купувати землю я і не припиняв, селяни вимагали. А після умовного скасування мораторію я буду навіть змушений купувати, хоч би і не хотів, селяни заставлятимуть.

Відверто кажучи, покупка землі лише на перших порах може здатися, мені теж здавалося, такою собі панацеєю для економічного успіху. Це начебто така стабільна база, де можна робити бізнес і надійно вкладати гроші.

Я вже давно зрозумів, що купувати великі площі – невигідно, набагато доцільніше їх орендувати.

- Це ж досить привабливий капітал, хіба ні?

- Це дуже серйозний капітал. Але мільйони доларів краще вкладати не у викуп землі, а у розвиток інфраструктури, агротехнологій, і, навіть, у соціальну сферу.

Купувати землю для серйозного інвестора не є самоціллю, адже це відволікання коштів, яких і так не вистачає на довгострокові інвестиції. І довгострокова оренда все-таки більш вигідна справа, менш затратна.

- А як же спекулятивна складова?

- Спекулятивної складової ніякої не було, нема, і не буде. Перепродати сільськогосподарську землю дорожче можна хіба що після великих капіталовкладень у неї.

- Ви вважаєте не буде охочих? Заходи, які передбачені в законопроекті, можуть цьому завадити? (Як відомо, новий законопроект "Про ринок землі" передбачає для покупців земельних ділянок загороджувальні мита: перший рік - 100% від нормативної грошової оцінки, другий - 90%, третій - 80%, четвертий - 70%, п'ятий - 60%, - "ЕП")

- Норми, які передбачені законопроектом і, начебто, запобігають так званій спекуляції, на перший погляд досить суворі. Насправді, це абсолютно неефективне запобігання, тому що, купуючи земельну ділянку у власність, це необов'язково реалізовувати через договір купівлі-продажу. Можна, наприклад, оформити її на 50 років в оренду, з наступним продовженням.

Крім того, щоб уникнути цього оподаткування, купувати будуть не через земельно-правові механізми, а через цивільно-правові. Сторони будуть приймати на себе певні зобов'язання - підписувати відповідні угоди або розписки і оформлювати для страховки заповіт.

Однак, частіше буде використовуватися такий механізм, як право довгострокової оренди. Тобто, буде зареєстроване право оренди на 50 років, і воно буде продаватися, а з ним й весь страховий пакет. І ніяких ні 100%, ні 90% держава не побачить. Хіба що якийсь повний дурень на це попадеться.

- Багато представників агарного сектору вважають дискримінаційною норму про першочергове право держави купувати землю.  

- Це і є одна з цілей, ради якої городиться цей тин. Чиновники просто хочуть користуватись цим правом і отримувати величезні корупційні гроші, викручуючи руки покупцям і продавцям.

Ми це вже бачили на прикладі Росії, де також існує переважне право держави на купівлю. Там, нічого не купляючи, бо немає грошей (хоча в них ще трошки є, а в нас зовсім нема), чиновники отримують величезні хабарі, які інколи еквівалентні ціні на землю. І це тільки за те, щоб вони дали якийсь папірець, що вони відмовляються від права покупки цієї землі.

- За Вашими оцінками, скільки буде коштувати гектар ріллі після набуття чинності закону "Про ринок землі"?

- В значній частині України, особливо там, де ґрунти не є особливо родючими і там, де землі не об'єднані у великі масиви та площі для сільгоспвиробництва, ціна може бути 1500-2000 гривень за гектар. Я знайомий з думкою багатьох аграрних експертів стосовно того, що ціна може коливатися в розмірі 300-500 доларів за гектар, і це обґрунтована думка.

- Іноземцям закон теж не дозволяє купувати українську ріллю? Цю норму також можливо обійти?

- Будь-який закон, навіть найбільш досконалий, який, на відміну від офіційного земельного законопроекту, не соромно називати законом, можна обійти. Ми знаємо, що ідеального законодавства немає і кожний закон має якісь "білі плями". Українське законодавство, а аграрне і земельне у першу чергу, абсолютно безтолкове.

Я його називаю дебільним, тому що воно фрагментарне, суперечливе, антиселянське і антидержавне. Кожний спеціальний закон у нас недосконалий, тому його обійти можна без проблем. Якщо іноземець або іноземна компанія захоче купити 1, 2 чи 10 тисяч гектарів землі, нічого не забороняє їй це зробити.

Точно так під час нині діючого мораторію іноземні капіталісти скуповували землю. Тільки робили це через інститут оренди. Це були виключно спекулятивні проекти, і вони дуже добре заробили.

Саме вони "розігріли" ціни на права оренди у 2006-2007 роках, що інколи право оренди на 1 гектар ріллі тягнув на 1000 доларів. На той момент ціна на право оренди була по-суті вищою за ціну власності. Знову ж таки, заробляли не селяни, саме вони і постраждали від мораторію, і далі він буде їх морити.

Інвестори брали землю у довгострокову оренду. А коли беруть землю у довгострокову оренду, де гарантія, що там дійсно орендні стосунки, а не викуп. Я впевнений, що це викуп . У мене теж є орендні стосунки з людьми, на 49 і 50 років. В мене є ці договори, вони діють і пройшли державну реєстрацію.

Тобто, після умовного скасування мораторію і набуття чинності цього закону іноземний капітал може купувати землі, скільки забажає. Це буде називатися довгострокова оренда, право оренди буде продаватись і перепродаватись, як це і передбачається офіційним законопроектом. І знову будуть заробляти всі, крім селян.

Я знаю, куди підуть ті 200 мільярдів, про які казав міністр. Якщо Присяжнюк разом із своїми "старшими" продасть під виглядом довгострокової оренди з правом її продовження землі, які зараз належать…

- Національної академії аграрних наук? (Установа має у розпорядженні близько 500 тисяч гектарів рілля, - "ЕП")

- Академії аграрних наук теж. Хоча і без неї в Україні ще багато державних сільгосппідприємств. Вони існують тільки для того, щоб працювати "пральними машинами". Вони для чиновників при всіх урядах і каденціях влади лише "відмивали" гроші.

Вони іноді пишуть: "ми 2 мільярди виділили, ми 3 мільярди виділили". Ніхто із простих сільгоспвиробників не бачив тих мільярдів. Вони всі прокачані через підставні фермерські господарства і державні сільгосппідприємства.

Так от, цю землю вони можуть де-факто продати. Вони її здадуть китайцям або іншим грошовитим інвесторам на 50 років і отримають у свої кармани 200 мільярдів. У свої, не в державні, тому що у бюджет підуть копійки.

- Французькі банкіри впевнені, що з боку іноземців, якщо б їм дозволили купувати українську ріллю, не було б ажіотажного попиту.

- Я погоджуюся з цим тільки в тому, що вони, іноземці, не будуть поспішати саме зараз. Вони до 2010 року дуже поспішали і хотіли. Я безпосередній учасник переговорів з арабськими інвесторами, оскільки я маю близьких друзів серед арабів.

Так склалося, що в університеті Патриса Лумумби навчався і навіть проживав з арабами в одній кімнаті. І зараз я підтримую з ними дружні і ділові стосунки, я маю друзів в ОАЕ, в Сирії, Іорданії, Бахрейні, Кувейті, Катарі, інших країнах.

Я вам можу не просто голослівно заявити, а можу показати відео і фотодокументи, коли ці араби уже приїжджали в Україну. Не кажучи про те, що вони мене до себе туди постійно тягнули і просили допомогти їм з придбанням землі, хоча б у оренду.

Вони і в минулому році ще приїжджали, але я, як людина чесна, не вмію і не хочу нікого "розводити", якщо застосувати загальнопоширений у нас термін. Я їм просто сказав: "Хлопці, майте на увазі, якщо будете інвестувати, то зараз половина усіх інвестицій має піти на власну потужну армію, озброєну до зубів, і на висококваліфіковану юридичну службу, тому що інакше не відіб'ємося, інакше, ці гроші будуть плакати".

- Ви сказали, що вони втратили інтерес тільки в 2010 році. Чому саме тоді?

- Я ще в грудні 2009 року, і навесні 2010 року проводив багато часу в країнах Перської затоки, де до мене в чергу стояли люди, які були готові вкласти в українське сільське господарство десятки і сотні мільйонів доларів.

- І зараз їм уже нецікаво?

- Вони уже зрозуміли, що відбулося в Україні.

- Час від часу в ЗМІ з'являється інформація, що в Україні діють угрупування, які відбирають землю у селян, і бізнесу. Ви про них чули?

- Такі процеси в останній час дійсно відбуваються, і у великих масштабах. Усе це здійснюється, у першу чергу, руками місцевих прокуратур і державних адміністрацій, податкових органів,  за силового сприяння міліції.

Тут механізм адмінресурсу працює на всю потужність, для того, щоб спочатку удавити, а потім забрати. Причому забирається все. Якщо це маленькі шматки, захоплює хтось із місцевих "регіоналів", а великі ласі шматочки дістаються їх колегам на більш високому рівні.

Крім того, я думаю, що є замовлення з центру. Відповідно до нього, обласні керівники повинні у регіоні забезпечити певну кількість земель для…, скажімо, верхніх ешелонів влади, або для "сім'ї". Одним із проявів або одним з інструментів цієї експансії є добре відома компанія "Хліб Інвестбуд" та її дочірні структури, деякі з яких займаються саме земельним банком.

- Хіба у "Хліб Інвестбуду" є дочірні структури?

- Вони якраз і набирають той мільйон гектарів землі, який, як вважає народ, хоче отримати сім'я Януковичів. (Мова йде про наміри Державної продовольчо-зернової корпорації земельний консолідувати 1 мільйон гектарів землі, - "ЕП")

"Хліб Інвестбуд" так само, як Аграрний фонд або ДАК "Хліб України" – це підприємства, які є завідомо збитковими. Ніколи в Україні жодне державне підприємство в будь-якій галузі, і в аграрній зокрема, ніколи не було прибутковим.

У сучасній Україні всі державні аграрні установи та корпорації тільки й уславилися тим, що працювали з "відкатами" і збанкрутіли через грандіозні зловживання чиновництва.

- З цим можна частково погодитися. А щодо "Хліб Інвестбуду", то там є і приватний бізнес, який не зацікавлені у збитках.

- Приватні інвестори у будь-якому випадку отримають свої надприбутки. Вони ж туди нічого не вкладають. Весь цей монстр, який штучно створено, фінансувався з державного бюджету. Якщо в цю компанію щось вклали приватні інвестори, то це в крайньому випадку можуть бути меблі для шикарних кабінетів або автомобілі під власні зади.

Я недавно випадково побачив один такий автомобіль біля їх офісу на вулиці Саксаганського. (офіс "Хліб Інвестбуду" знаходиться за адресою: Київ,  вулиця Саксаганського, 1, поверх 6, - "ЕП").

Я навіть не знав, що він, офіс,  там знаходиться. Дивлюся, стоїть шикарний автомобіль Audi з миколаївськими номерами із перепусткою на лобовому склі "Хліб Інвестбуд". Я зателефонував своїм друзям на Миколаївщину і запитав. Виявляється, ця машина належить убогому фермерському господарству.

- Вам доводилося співпрацювати з "Хліб Інвестбудом"?

- Звичайно ні.

- Через ідеологічні міркування?

- Ні, це не має ніякого відношення до ідеології. У них якраз взагалі немає ніякої ідеології, крім як "удавити, порвати і захопити", прокачати бюджетні кошти, та у потрібний момент приватизуватись.

Один чи два рази моє підприємство було вимушене відвезти зерно і здати іншому зернотрейдеру, але через "Хліб Інвестбуд". Тому що у 2010 і першій половині 2011 років була створена така ситуація, коли купити ніхто не міг, тільки вони.

- Коли "ХІБ" отримав найбільшу кількість квот на експорт зерна?

- Так, коли було квотування. Тоді ми продавали зовсім іншим покупцям, але через "ХІБ", і вони заробляли на цьому свою маржу. А основним інструментом для стягування на себе зернових потоків, і закабалення сільгоспвиробників є добре усім відомі форвардні угоди.

Крім цього, ці приватні структури робили це за державні бюджетні кошти, через борги, будуть відбиратись землі, майно. Якби там було зараз навіть 100% державної участі, то це все одно приватна структура, бо вона такою стане, як тільки набере усе, що потрібно.

- Багато зернотрейдерів з першої десятки співпрацювало з "Хліб Інвестбудом" таким чином, щоб вивести зерно з країни?

-  Кілька таких компаній було, але вони робили це вимушено. Щодо 2-3 компаній я упевнений, що вони з "ХІБом не мали ніяких справ, напевне, в цьому числі  і "Нібулон", про який Ви запитували. Здається, сьогодні їм уже вдалося відбитися від цих наїздів і захистити свою честь та репутацію.

- Тобто, 50% компаній з першої десятки таки співпрацювало з "Хліб Інвестбудом"?

- Я не можу цього напевне сказати. Я не займаюся зернотрейдингом або іншою сільськогосподарською діяльністю як менеджер підприємства. У мене для цього є спеціалісти. Коли вони продають, скільки вони продають, як вони продають, я майже в це не втручаюся.

- Ви не цікавитися, як ефективно працює Ваше дітище?

- Цікавитися – цікавлюсь. Але я покладаюся на тих людей, які там працюють, і з мого боку було б неправильно, якби я стояв у них над головою. В мене своя робота, на яку і так не вистачає часу.

- Ви кажете про юридичну діяльність?

- І про неї теж. Хоча зараз юридична діяльність майже повністю сконцентрована на відбиванні «наїздів» і атак, які влада чинить на агрофірму. Нас теж хочуть "порвати". З весни 2010 року в Миколаївській області під керівництвом губернатора усі органи влади чинять наїзди, фальсифікації, інше свавілля.

Дійшло до того, що депутати Миколаївської облради від яценюківського «Фронту змін», які є на Миколаївщині «шістками» регіоналів, на сесії облради вимагають від облпрокурора звітувати, чому досі не удавлена «Агрофірма Корнацьких».

Ми відбиваємося тільки завдяки нашій юридичній кваліфікації, а також тому що оприлюднюємо це в ЗМІ і піднімаємо народ на повстання.

- Як на вас тиснуть?

- Почалося все у 2010 році з того, що сфальсифікували проти генерального директора ТОВ "Агрофірма Корнацьких" кримінальну справу. Мовляв, наша фірма самовільно захопила і обробляє державні земельні ділянки під так званими проектними дорогами. Хоча таких проектних доріг нема і ніде не було, а всі землі у полях є приватними.

- Мова йде про проектні дороги, які потрібні, щоб власник паю міг дістатися своєї земельної ділянки? Як можна обробляти великі масиви поля, якщо має обов'язково відводитися місце під дороги?

- У тому-то і справа, що якийсь дебіл-"реформатор", придумав, що в полі між паями мають бути дороги. До речі, не тільки дороги, а ще і лісосмуги.

До колективізації вся Україна працювала без всяких проектних доріг, хоча в полях були сотні дрібних землевласників. Було поняття межі. Наприклад, проїхав межею до своєї десятини, назад повертаєшся, горівку кинув, заволочив і сліду не лишилося. А сучасні дебіли в Києві придумали проектні дороги.

Сфальсифікували справу, і вона тривала до весни 2011 року. Потім її закрили, а згодом знову реанімували. Крім цього, йдуть фальсифікації по податковій лінії.

Проводили планову перевірку в березні 2011 року і не найшли жодного порушення. Потім почали плакати: "ви ж розумієте, що ми не маємо права повертатися з пустими руками. Нам потрібно хоча б одне порушення".

Ну добре, виручимо вас, складайте акт. Склали акт про те, що агрофірма переплатила ПДВ на 40 тисяч гривень. Тобто, не держава або хтось інший, а ми самі отримали збиток. І відповідно до нашого сволочного Податкового кодексу ми на цю ж саму суму заплатили начебто збитки у державний бюджет і 10 тисяч гривень штрафу. Це щоб не підставляти перевіряльників.

Потім нас почали далі "рвати", давити у всі можливі способи і прокурори, і податківці, і держадміністрації, і все під керівництвом губернатора Круглова. Ця мерзота на місцях зараз творить свавілля, яке, я сподіваюся, дуже скоро викличе зворотну реакцію. Тому ми, поки є зараз можливість, закуповуємо сокири, вила і коси.

- Вам ніколи не доводилося лобіювати свої інтереси у провладних коридорах?

- А яким чином?

- Напевно, так само, як це роблять інші підприємці.

- Усі інші підприємці, які вдаються до так званого лобіювання, мабуть працюють, порушуючи закон. Вони не доплачують податки. І це є основною метою сьогоднішніх податкових органів – загнати якомога більше підприємців "у тінь", щоб отримувати від них те, що має піти в казну.

Ми так не працюємо, і тому лобіювання, яке я можу собі дозволити – це широке оприлюднення, публікації в ЗМІ усіх тих грубих порушень закону, без усяких перебільшень – злочинів, до яких вдаються чиновники. Я вимагатиму, щоб їх притягнули до відповідальності, хоча це і маловірогідно. Оце всі наші лобістські дії.

Нам потрібно всю цю інформацію широко оприлюднювати в бізнес-середовищі та серед іноземних інвесторів: "Якщо ви дурні і вірите усьому, що кажуть наші державні керівники, то будь ласка, несіть сюди "бабки", у вас їх приймуть з дорогою душею".

- Недавно президент не захотів погоджувати норму про повернення відшкодування ПДВ зернотрейдерам. На Вашу думку, чи може повернення норми дати аграріям можливість продавати свою продукцію дорожче?

- Говорити всерйоз про якісь суперечності між Кабміном і Президентом – це треба бути дуже наївним. Це те ж саме, коли фермери приходили під Раду і Кабмін з картонними косами. Через пів години після цього Азаров скасував мита на експорт зерна. Так це ж було на замовлення того ж самого Азарова і Присяжнюка!

- Ви вважаєте, що між Азаровим і Присяжнюком не може бути конфлікту інтересів?

- Звичайно, ні. Якісь псевдоконфлікти у владі - це кіно для дурачків. Точно так зараз опозиційна преса пише, що Янукович уже конфліктує з олігархами, і відсторонює їх від політики.

Невже ці журналісти не розуміють, що вони, як безмозга риба, піймалися на той гачок, який їм закинули з Банкової. Хто з ким бореться??? Якби Янукович почав боротися з Ахметовим, то він би і до обіду не доцарював би.

Точно так же і всі ці мита. Було ж нормально, був режим відшкодування ПДВ для зернотрейдерів. Так відшкодовуйте!

- Це не найбільш прозорий механізм.

- У такому випадку Ви абсолютно не розібралися, що це таке. Цей механізм апробований і він практикується у світі. Десятки років він працює, так званий механізм tax free. Якщо Ви вивозите товар з країни, ви маєте право на відшкодування доданої вартості.

Тому, коли зернотрейдери, навіть, не виробляючи зерна, отримували оті 20% ПДВ, вони перед тим їх уже заплатили сільгоспвиробнику. А те, що з них непрозоро беруть за повернення ПДВ...

- Так я про це і кажу.

- Треба було просто розстрілювати тих чиновників, хто це робив. І все було б нормально. Або ж, у крайньому випадку – саджати їх в допер, і забирати все майно.

Зараз хіба зробили краще? Спочатку ж відшкодовували, але знову ж таки, "відкати" стали не 10% і 20%, як було раніше, а 40-50%. Зараз пропонують відшкодовувати ПДВ тільки сільгоспвиробникам, які є експортерами. Я ж не проти, в мене зерно лежить на складі. Тоді ж дайте мені "доріжку", щоб я міг продати своє зерно як експортер.

Втім, я не можу зробити цього без зернотрейдера. В мене немає портового елеватора, в мене немає контракту з судновласниками, які перевозять збіжжя у країни Перської затоки, Азії чи Північної Африки. Всі ці фокуси з ПДВ, це просто маніпуляції, щоб у різні способи, не додавши сільгоспвиробнику, отримати на свій карман.

- А вам хочеться ділитися із зернотрейдерами? Можливо, варто розвивати власну інфраструктуру?

- По-перше, я уже щасливий, що вона у мене уже є. Може і примітивна, але основна. Це зерносклади. І я можу зерно везти на продаж не відразу ж у косовицю і не на чужий елеватор, який роздягне, роззує і голим по світу пустить. Мені ще можна розраховувати на вигідну ціну.

Я також ще думаю про будівництво елеватора, але прорватися у порт я все одно не зможу. Там є дві монополії. Одна з них – державна. Вона володіє портами і створює скажений корупційно-хабарницький бар'єр. І подолати його ні мені ні по силам, ні більш заможним людям.

- Це десятки мільйонів чи сотні?

- Це скоріше численні мільйони доларів. Утім, такий подарунок, як доступ до причалу,  абсолютно ніяких гарантій не дає, що ти там завтра можеш залишитися. Треба інтегруватися у мафію, а я ніколи цього не вмів, і не хочу вчитися.

До речі, другий бар'єр, який там є – адміністративно-монополістичний – створює приватний бізнес. Це ті, хто у свій час зуміли отримати землю у портах або причальну стінку взяти в оренду, або взяти в суперфіцій земельну ділянку і побудувати там свої елеватори.

Як через них пройти? Нікому ти там не потрібен. Тому це нереально. Збудувати новий порт теж неможливо, відправляти через "Укрзалізницю" при нинішніх тарифах – краще одразу повішатися. Є тільки один шлях – продавати зернотрейдерам.

- За нашою інформацією, зараз через Асоціацію роботодавців АПК, яку недавно створило Мінагрополітики, проходить більшість "відкатів" сільгосппідприємств за пільгове кредитування або дотації. Вам не пропонували?

- Я, здається, бачив лист від цієї Асоціації, але відклав його у сторону. Все, що створюється аграрним міністерством або Кабміном – це для обслуговування власних інтересів чиновників. Зараз така собі Федерація роботодавців пропонує імпортні мита на сільгосптехніку ввести.

Ще й ця сволота на селянську шию ярмо вішає. Сюди ж можна віднести всякі асоціації фермерів, або "Селянську партію", якою колишній директор спиртзаводу керує. Він такий же селянин, як я – Папа Римський. Вони усі на підтанцьовці у нинішньої влади.

- Іноземні банкіри кажуть, що дуже ризиковано кредитувати український агросектор, тому що в ньому мало кваліфікованих спеціалістів. Це правда?

- Я з цим можу погодитися. В Україні професіоналів-ринковиків, дійсно, дуже мало. Весь наш кадровий потенціал – це переважно спеціалісти колгоспно-радгоспного розливу. Серед них є багато фахівців-технологів, але ринковиків серед них дуже мало, у тому числі таких, які можуть працювати із фінансовими інструментами.

- Проте, найбільша кількість українських підприємств, які виходять на IPO, представляють якраз агарний сектор.

- По-перше – це підприємства, які на пальцях однієї руки можна порахувати. По друге – це агрохолдинги, які створювалися сучасними менеджерами. Вони із самого початку були призначені для залучення великих коштів.

У більшості випадків агрохолдинги створили самі себе на довільній основі. Тобто, вони їздили по Україні й пропонували увійти до їх складу. І до нас колись зверталися: "давайте, підпишіть з нами договір". "Навіщо ви нам потрібні?". "Ну, цей документ ні до чого вас не буде зобов'язувати, тільки підпишіть, що ви входите у наш холдинг, і все".

Обіцяли, що кредитувати будуть, деякі із сільгоспвиробників погоджувалися, нам було нецікаво.

А щодо ризиків банків, то відсутність спеціалістів то не найбільший для них ризик. Головна небезпека – неефективне витрачання коштів позичальниками. І невідомо, скільки сільгосппідприємство проіснує: можливо його завтра захватять рейдери із органів влади?

- Ви не зверталися до банків?

- Я ніколи не звертався до банків. Жодного разу. Була думка звернутися, тому я вивчав ринок. Ситуація із процентними ставками – це самому собі підписати смертний вирок. І нині, і до 2008 року нічого кращого не було. Ніколи нижче 14% у валюті не було. Як можна назвати прийнятними такі умови?

Крім цього, ніколи не було реального державного відшкодування, яке тільки декларувалося. Тут, як завжди: черга в колону по одному - спереду хабар, а ззаду ти. А потім, коли ти все-таки щось отримуєш, то ще "відкат" обов'язково треба дати. Це не для мене і не для усіх інших чесних підприємців.

Дмитро Дєнков, для ЕП

Обездолені: Юра Єнакіївський врятував «Антошку» від митників, «Стальканат» і Ліскі терплять

antiraiderukr 07.12.2011 в 12:46

Власник мережі дитячих магазинів «Антошка» Владислав Бурда розповів репортеру «Forbes-Україна» Юлії Белінській, що вирішити проблеми з митницею і податковою йому допоміг народний депутат від Партії регіонів Юрій Іванющенко.

«Ходили чутки, що Юрій Володимирович має стосунок до створення ускладнень на моному підприємстві. Я попросив про особисту зустріч з ним, – каже Бурда. – Виявилось, що він не тільки не був джерелом моїх проблем, але навіть допоміг їх швидко розв’язати. Замість мене ні про що не попросили».

Після зустрічі з Іванющенко він за два дні зміг розтаможити контейнери з товаром, які три місяці стояли в одеському порту.

Іванющенко, якому приписують захоплення і других одеських підприємств називає ці чутки безпідставними.

«Якщо хоч один бізнесмен скаже, що я у нього щось відібрав, я в той самий день дам мандат. Зробили з мене Чикатило, якій ходить по країні і відбирає бізнеси», – сказав Іванющенко і порадив репортеру давати номер його мобільного телефона кожному бізнесмену, який буде звертатись з подібними скаргами. За словами нардепа, він в останній час тільки тим і займається, що допомагає підприємцям з вирішенням проблем.

Разом з тим, Володимир Немировський, співвласник одеської компанії «Стальканат-Сілур» з річним оборотом близько 1 млрд грн., розповів, що ще в травні убоповці та бійці «Соколу» після обшуку забрали всі документи підприємства на підставі карної справи про підробку підпису в угоді «Стальканату» з фірмою експедиторською «Мегалайн плюс» вартістю 23,4 тис грн. Цей «Мегалайн» запідозрили в «обналічці» грошей, тому налетіли на «Стальканат».

Після цього Немировський евакуював із Одеси всіх топ-менеджерів. Вони кілька місяців жили в інших містах і за кордоном, вирішуючи справи по «Skype». Потім щодо «Стальканату» було заведено три нових карних справи. В листопаді суд визнав порушення цих справ незаконним, однак документи Немировському досі не повернули, а майно компанії досі під арештом.

Немировський певен, що якби він дав слабину, довелось би відкупатись грошима або долею в бізнесі: «Ніхто не приходить до вас з вимогою щось віддати, ви маєте самі знайти «благодійника», який вирішить вашу проблему, і як годиться йому потім віддячити».

Ніхто не вимагав віддати бізнес і у луганчанина Ігоря Ліскі. Півроку простоює його горно-збагачувальна фабрика «Краснолуцька», яка десять років збагачувала вугілля однойменної державної шахти. Весною 2011 року керівництво держшахти наказало розрізати конвеєрну стрічку, яка об’єднувала підприємства, а біля фабрики з’явились ДАІ та УБЕП, які під різними приводами не пускали підприємство Ліскі вугілля з інших шахт. Тепер вугілля з «Краснолуцької» шахти йде на збагачувальні фабрики «Яновська» та «Нагольчанська», які належать Івану Аврамову, партнеру Іванющенко.

Ліскі, який є одним з активістів «Фронту змін» Арсенія Яценюка не шукав того, хто допоміг би «вирішити питання»: «Якби я дав зрозуміти, що хочу з кимся зустрітись, то від мене не відстали б, поки не забрали фабрику».

Бізнесмен пішов по шлязу Немировського: прес-конференції, суд, звернення до профільного міністра. Але фабрика як і раніше не отримує вугілля, і Ліскі готовий вже її закрити, звільнивши 420 співробітників.



НАШІ ГРОШІ

Скандал із «Полімпексом» дійшов до столичної комісії з протидії рейдерству

antiraiderukr 01.12.2011 в 12:54

.Ситуацію із приватним акціонерним товариством розглянули на Міжвідомчій комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств в облдержадміністрації

Ще на початку листопада генеральний директор підприємства Володимир Головко через дії приватної охоронної фірми звернувся на гарячу лінію Кабміну, а також відправив листа на ім’я першого віце-прем’єр міністра України Андрія Клюєва, який за дорученням прем’єра Миколи Азарова очолює комісію з питань спроб рейдерських захоплень.  Власне, вчорашня нарада під головування заступника голови ОДА Олени Адамович стала логічним розглядом справи, «спущеної зверху».


Участь у нараді взяли заступник міського голови Дмитро Трихна, відповідальні фахівці міської ради, директор КП «Полтавасервіс» Юрій Пантюх, генеральний директор приватного акціонерного товариства «Полімпекс» Володимир Головко, I віце-президент Всеукраїнської асоціації «Укрринок» Андрій Огородніков, приватні підприємці з речового ринку. Щоб розібратися у питанні, заслухали всі сторони конфлікту, а також доповіді компетентних начальників управлінь ОДА.

Про шляхи вирішення проблеми, на яких зупинилися учасники зібрання, ми розкажемо вам трохи пізніше.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Оффшорненько: Головного дерибанника під Євро-2012 очолює вчителька йоги

antiraiderukr 24.11.2011 в 15:46
Звичайна вчителька йоги з Кіпру очолює фірму, що володіє контрольним пакетом акцій донецької будівельної компанії Альтком — головного підрядника у реалізації проектів до чемпіонату Євро-2012.
 
Йдеться про фірму, яка до цього часу отримувала багатомільйонні замовлення, не беручи участі у тендерах. 
 
Лана Замба є директором британської компанії ”Євробалтлімітед”, якій належить контрольний пакет акцій донецького підприємства Альтком, що займається будівництво доріг, йдеться у звіті проекту з розслідування організованої злочинності та корупції.
 
У дерибані-2012 явно виграють ДОНЕЦЬКІ
 
Жінка очолює студію йоги на Кіпрі, але за словами її чоловіка є лише ”інструментом, номінальним директором, який фактично нічого не робить для компанії”.
 
Згідно з інформацією, наданою британською некомерційною організацією, яка й відслідкувала, хто саме є очільником ”Євробалт”, Замба було призначено директором у грудні 2009 року.
 
Але це не все, адже жінка одночасно очолює загалом 23 компанії Великобританії, за що отримує щомісяця $534 заробітної плати, розповів Kyiv Post її чоловік.
 
”Проте вона насправді не має жодних зв’язків з цими компаніями”, - каже він.
 
Інфографіка: як змінилася вартість головних об’єктів євро-2012
 
Головним підрядником для будівництва об’єктів до світового чемпіонату Євро 2012 є на сьогодні компанія Альтком, яка отримала сотні мільйонів доларів за виконання позаконкурсних контрактів, повідомляє проект з розслідування організованої злочинності та корупції.
 
Преференції, які отримує Альтком, підживлюють невдоволення з боку критиків та журналістів, які вважають, що за компанією стоять високопосадовці.