Борець з проститутками та Інтернетом

antiraiderukr 07.02.2012 в 12:17

Епопея з блокуванням міліціонерами файлообмінника EX.ua породила новий вид народної розваги. У громадському транспорті та місцях продажу пива молодь жваво обговорює, хто і в який спосіб долучився до атаки на сайти улюблених органів державної влади, передусім – Президента, МВС України та СБУ. А всілякі політичні оглядачі лише дивуються, як довбо..би в погонах примудрились, що називається, на рівному місці, згуртувати Інтернет-спільноту та завдати такого удару по іміджу Януковича. Одначе поза увагою в’їдливих коментаторів залишилось прізвище організатора всього цього безумства, у чий міліцейський мозок спала ідея вилучити сервери популярного Інтернет-ресурсу, що генерував до 25% щоденного трафіку в УАнеті.

 

Країна має знати свого героя, який спровокував народ на публічну помсту, тож представляємо: Кучер Юрій Михайлович. Начальник управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми Департаменту кримінальної міліції МВС України. Генерал-майор міліції і навіть – тільки не смійтеся — заслужений юрист України. Саме він вирішив припинити діяльність EX.ua під приводом того, що користувачі розміщували на сайті програмні продукти чи відеопродукцію без належної ліцензії.

 

Облишмо дискусії про те, чи правомірно на серверах файлообмінника EX.ua перебував контент, захищений авторським правом, без згоди правотримача. По-перше, файлообмінник – це сервіс з розміщення файлів, і не більш того. Обвинувачувати компанію, яка надає такі послуги, у порушенні авторського права – це все однаково, що звинувачувати оператора зв’язку в тероризмі лише на підставі того, що зловмисники домовлялись між собою по телефону.

 

По-друге, ця дискусія буде довгою та доволі безплідною, оскільки «інтелектуальна власність» є, насправді, юридичною фікцією, що не має жодних ознак власності, а авторське право – це лише конструкція з двох інших видів суб’єктивного права: особистого та зобов’язального, які, власне і підлягають захисту. Але такий захист можливий виключно в разі належних підстав, тобто скарг правотримачів, причому скарги мають бути не на розміщення контенту, а на відмову файлообмінника його видалити.

 

А, по-третє, для української міліції авторське право – це порожній звук, втім, як і будь які права, свободи та законні інтереси громадян чи юридичних осіб. Припускати, що міліціонери відправились до офісу EX.ua вилучати сервери заради торжества законності – то не поважати самих себе. Тим більше, як днями зізнався начальник Управління по зв’язках з громадськістю МВС України Володимир Поліщук, 47% міліцейських комп’ютерів працює на піратському програмному забезпеченні. Але є всі підстави стверджувати, що ця цифра є набагато більшою. Тож якщо б раптом якомусь міліцейському начальству закортіло відновити порушене авторське право, далеко б ходити не довелось: достатньо було лишень пройтись по кабінетах Міністерства внутрішніх справ та вилучити системні блоки.

 

Постійні читачі «ОРД», напевно, пам’ятають, як чотири роки тому автор домагався порушення кримінальної справи у зв’язку з виданням активістами «Пори» книжки «Донецька мафія. Перезавантаження». Книжка була видана накладом у 15 тисяч штук, мала шумний успіх і продавалась по 72 грн. за примірник. От тільки текст книжки становив собою компіляцію статей, написаних різними людьми, які до книжки жодного відношення не мали. Зокрема, 64 сторінки тексту належали мені й були отримані видавцем зі сторінок «ОРД», «Інтернет-репортера» та ще кількох популярних видань за допомогою правої кнопки «миші». При цьому «упорядники» збірки цей факт не тільки не приховували, а навпаки – під кожною публікацією книжки помістили прізвище автора та видання, в якому було вкрадено ту чи іншу статтю.

 

Ось епопея в трьох частинах про нашу війну з міліцією:

 

http://ord-ua.com/2008/03/16/vitalij-yarema-sam-ne-vkradi-a-projdisvitiv-brodskogo-zahisti/

 

http://ord-ua.com/2008/03/17/vitalij-yarema-sam-ne-vkradi-a-projdisvitiv-brodskogo-zahisti-2/

 

http://ord-ua.com/2008/03/19/vitalij-yarema-sam-ne-vkradi-a-projdisvitiv-brodskogo-zahisti-3/

 

Урешті-решт кримінальна справа була порушена й передана для проведення досудового слідства в Голосіївське райуправління ГУ МВС України в м.Києві. Про те, як справа «розслідується», можна судити по тому, що крадій чужих текстів – видавець книжки «Донецька мафія. Перезавантаження» Сергій Пантюк – регулярно щось дописує в блозі «Української правди» і навіть не здогадується, що його вже чотири роки розшукують.

 

Чи інший приклад: герб Донецької області, який впродовж 13-ти років незаконно використовується без дозволу автора герба – очолюваного Костянтином Воробйовим рекламного агентства «Фірма «Кардинал».

 

І таких історій можна пригадати чимало. Але міліції до них немає діла. Інша річ – файлообмінник, з власників якого можна скачати туєву хучу бабла за повертання серверів, та ще й заробити якусь медальку для керівника цієї безумної операції.

 

«Служба і опасна і трудна»

 

Формально постанову про виїмку серверів EX.ua виносив слідчий у кримінальній справі. А кожний слідчий міліції, як відомо, є незалежною процесуальною фігурою й підпорядкований тільки законові, начальникові слідчого відділу та наглядовому прокурору… Пардон, забрехався… Так ось, хоча постанову про виїмку серверів формально виносив слідчий, «музику замовляв» генерал-майор Кучер. Але цього пану Кучеру здалось замало й у його розпаленій уяві ще й народилась ідея внести в суд подання про блокування доменного імені. Оригінальна слідча дія – нічого не скажеш.

 

Причина ж полягала в тому, що головному борцю з проститутками та Інтернетом була потрібна гучна справа, оскільки Юрій Михайлович давно мріє про орден. Бо за 21 рік служби (у міліцію Кучер прийшов у серпні 1990 року міліціонером патрульно-постової служби Калінінського райвідділу внутрішніх справ м.Донецька) він не спромігся одержати жодної державної нагороди. І це останнім часом позбавляло генерал-майора сну та апетиту.

 

Сподівання отримати брязкальце на кітель до минулорічного Дня міліції завершилось великим пшиком, оскільки замість нагородного листа міністру Захарченку поклали на стіл публікацію з описом походеньок Кучера та його підлеглих, вся діяльність яких зводиться до вимагання грошей з проституток.

 

http://ord-ua.com/2011/11/12/suteneryi-v-pogonah/

 

Відлежавшись на лікарняному, Юрій Михайлович вирішив ще раз спробувати стати орденоносцем, на цей раз – у зв’язку з неймовірними успіхами на теренах боротьби з кібертероризмом. Бо, якщо хто не знає, у липні 2010 року очолюваний Кучером Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України (так делікатно називають проституцію й сутенерство чемні міліціонери), був перейменований на Департамент боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми МВС України (нині – Управління в складі Департаменту кримінальної міліції МВС України).

 

Таке дивне поєднання напрямків правоохоронної діяльності Юрія Михайловича не збентежило, позаяк для нього різниці між сутенером і хакером немає жодної, а методи «боротьби» — так ті, взагалі, тотожні й пречудово описані в Живому Журналі відомого правозахисника Дмитра Гройсмана (http://di-mur.livejournal.com/83714.html). Подаємо цю невеличку замітку з незначними цензурними правками (замість деяких букв у деяких словах проставлені крапочки):

 

Вчера был в одной областной мусарне в отделе по торговле людьми, ну или по антиторговле людьми, не знаю как это правильно называется. Они еще и незаконной миграцией занимаются, пидары такие, но речь не о том…

 

Короче сижу я, пи..жу про беженцев с мусором, а тут слышу какие-то крики, матюки в коридоре, мужик орёт: «пи..дуй на..уй, звідси, наступного разу я тебе, бл..дюго, за коси до «Патріота» прив’яжу і по всій окружній потаскаю, курва недорізана».

 

Чувак, у которого я сижу в кабинете, чернеет, как мои сомалийцы, белеет, как белый ведмедь, одновременно вскакивая и направляясь бегом к двери. Я понимаю, что кричит за дверью мусор, его коллега.

 

Но «моему» мусору явно не везет – «Голос» сам заходит в наши двери. «Голос» — это мусор, одетый как сельский комбайнер, в каком-то странном кашкете. «Голос» — красномордый, с лицом, по которому катятся капли пота.

 

- От сука, мандавошка срана, о так би її при..здив, бл..дь таку, курити є?

 

Мой ментяра живенько хватает со стола пачку сигарет и выталкивает «Голос» в коридор, дальнейший разговор слышу через двери.

 

- (Голос) Знову, ця бл..дь сосала за 20 гривень, в ту срєду її вже дєвочкі прєдупрєжалі, то вона Олю в п..зду послала, ми її раз забрали, вона тепер знову за двацятку. Я їй кажу — будеш ціну сбівать, тебе дєвочкі на..уй заріжуть, чи хтось машиною роз’їде, а вона мені: а у тебе з рота воняє. Вот сука, бля, Коля (это мой мент), тут буде убійство.

 

- (Мой мент) То видай її заміж, вона ж ще не опущена.

 

- (Голос) Ага, тобі треба, ти й женись. – Уходит.

 

Мой мент возвращается в комнату с виноватым выражением лица:

 

- Вибачте, ці дєвочкі, вєчно проблєми, дурна робота…

 

Я робко интересуюсь: «Слушайте, раз уж я все-равно все слышал, а за сколько сейчас на окружной сосут?».

 

У мусора немедленно оживляются глаза:

 

- За сорок це мінімум, а так за п’ятдесят, но двадцять, це ж дійсно вже іздєватєльство, за це і ноги повидьоргувать можуть, а воно нам потім надо?

 

- Не, без ног — это не то. - Я не так уж часто соглашаюсь с ментами…

 

Кіберзлочинність Юрій Михайлович Кучер та його підлеглі викорінюють аналогічними методами, позаяк інших вони просто не знають. Що, власне, і довела спроба припинити діяльність EX.ua.

 

Тріумф міліцейського інтелекту

 

Скільки в Україні існує Інтернет, стільки влада хоче поставити його під контроль. Записаний колишнім президентських охоронцем знаменитий монолог Леоніда Кучми про журналістів, які «бруд у Інтернет шурують», та доповідь голови СБУ Леоніда Деркача про те, що він відключив в Україні Інтернет, і досі, за перебігом 12 років, із задоволенням цитуються як приклад «свободи слова» в українському розумінні. Тож і Кучер не сумнівався, що за блокування популярного файлообмінника йому не тільки нічого не буде, а навпаки – нагорода знайде героя.

 

Тим більше, що це не перша така витівка нашого героя. При чому попередні не мали для Юрія Михайловича жодних негативних наслідків, хоча в цивілізованій країні він би напевно опинився за ґратами разом з начальником Слідчого управління УМВС України в Вінницькій області Анатолієм Хорзовим, начальником «сутенерсько-хакерського» Управління ГУМВС України в м.Києві Максимом Апонюком та ще кількома міліцейськими «шнурками» рангом поменше.

 

Раніше Юрій Михайлович заслужено вважався досвідченим опером: з травня 1993 по березень 2010 року він пройшов кар’єрний шлях від старшого оперуповноваженого відділу по боротьбі з організованою злочинністю по місту Донецьку до начальника відділу боротьби з корупцією ГУБОЗ МВС України. У Києві Кучер опинився в грудні 2006 року завдяки протекції Ігоря Дмитровича Білозуба, тодішнього начальника ГУБОЗ МВС України – колишнього начальника УБОЗ Донецької області, під керування якого Кучер працював у Донецьку на посаді начальника розвідувально-аналітичного центру.

 

Але генерал від старшого оперуповноваженого відрізняється тим, що, окрім вміння брати грошей з проституток, генералу ще бажано час від часу думати. А думати Юрію Михайловичу, як виявилось, нема чим. Доказом чого слугує, наприклад, влаштована Кучером «спецоперація» по знешкодженню чи не найвідомішого (принаймні – найавторитетнішого на Заході) українського правозахисника Дмитра Гройсмана, що очолює Вінницьку правозахисну групу.

 

Невгамовне бажання вислужитись на орденок та відсутність належної кількості сірої речовини в лобних долях головного мозку спонукали генерал-майора Кучера розробити комбінацію задля порушення проти правозахисника кримінальної справи за поширення порнографії та наругу над державними символами. «Порнографією» виявилась карикатура на співробітників міліції, розміщена Дмитром у своєму Живому Журналі, та ще двійко гостросатиричних карикатур, у яких висміювався Віктор Ющенко та нікому не потрібна в цій державі Конституція.

 

http://ord-ua.com/2011/01/23/diagnoz-sezon-polyuvannya-na-pravozahisnikiv/

 

Справа ось вже рік тріумфально розглядається в суді. Кожне засідання – то просто іменини міліцейського інтелекту та бенкет статуту стройової служби. Але самим феєричним документом з матеріалів кримінальної справи є лист, підписаний на вимогу Кучера начальником Слідчого управління Вінницької обласної міліції Анатолієм Івановичем Хорзовим. Лист адресований аташе з юридичних питань Посольства Сполучених Штатів Америки в Україні Девіду Шепарду й містить прохання зобов’язати адміністраторів соціального інтернет-ресурсу http://livejournal.com заблокувати ЖЖ Гройсмана, оскільки карикатури на міліціонерів та пана Ющенка «відносяться до продукції порнографічного характеру, обіг якої у будь-якій формі заборонений на території України, а також файли, зміст яких ображає та принижує державну символіку України, честь та гідність органів і посадови осіб держави України».

Уявляєте, що Девід Шепард сказав Дмитру Гройсману з приводу цього листа та розумового рівня його авторів?

 

А історія зі спробою влаштувати провокацію проти популярного видання «Левый берег»? Невідомо за яким дияволом Кучеру знадобились «повні дані юридичної чи фізичної особи, на яку зареєстрований зазначений сайт». Як роздобути цю інформацію оперативним шляхом Кучер, мабуть, не в курсі. Тож його підлеглий начальник Київської «управи» Апонюк вирішив проявити міліцейську кмітливість: розпорядився написати якісь матюки в коментарі до статті на сайті, а потім направив провайдеру листа з вимогою видати інформацію про засновників Інтернет-газети. Ось, будь ласка:

 

http://lb.ua/news/2011/12/03/126669_naezd_bez_pravil.html

 

Але й за це Кучера ніхто не покарав. Тоді, переконаний у власній безкарності, Юрій Михайлович 31 січня 2012 року направив підлеглих вилучати серверви файлообмінника EX.ua. Але треба знати наш народ, якому нема діла до ґвалтування Конституції чи крадіжок вищими чинами державної власності, але який буде битись смертним боєм за право безплатно скачувати неліцензійні фільми. У відповідь на міліцейську витівку народ, позбавлений останньої насолоди, став атакувати урядові сайти – і сервери міліціонерам довелось негайно повертати.

 

Ще раз кажемо: генералам все ж таки треба інколи думати, бо інакше може трапитись те, що влаштував Кучер, який спрямував гнів «мережевих хом’ячків», обурених блокуванням улюбленого сайту, на символи режиму – веб-сторінки глави держави та центральних органів влади. Під напливом сотень тисяч викликів сайти «лягли», а небачений досі інформаційний скандал розрулювати довелось Адміністрації Президента.

 

Але не можемо й не похвалити Юрія Михайловича за одне відкриття, яке він допоміг зробити. Саме завдяки Кучеру ми тепер знаємо, що на FTP-сервері МВС України встановлені піратські версії Windows і MS Office . Бо 5 лютого 2012 року комп’ютерні вмільці, ображені на міліцію за блокування EX.ua, з’ясували, що міліцейські «адміни» забули закрити паролем один з портів, а саме – 21-й, через який можна було «проінспектувати» вміст сервера.


Найбільше нам сподобалась ось ця позначка з опису ПО «Таблэтка: Присутствует». Звертаємо також увагу: піратська копія була явно скачана з російського сайту, через що «Язык интерфейса: только русский». І ще нюанс: файл Win2003_SP2.iso створений 10 лютого 2010 року. Одначе керівник прес-служби МВС України Володимир Поліщук запевняє, що з 2006 року міліція не закупляє неліцензійні програми (як чудово: виявляється, піратські програми до 2006 року закуплялись! Може ще й тендери серед піратів проводили?). У такому випадку, якщо Поліщук не бреше, наявність системного файлу, створеного в 2010 році, означає лише одне: за піратське програмове забезпечення були сплачені гроші, як за ліцензійне. Бюджетні гроші, між іншим.

 

Дякуємо Юрію Михайловичу Кучеру за це чудове відкриття.

 

Звісно, немає жодних підстав підозрювати Юрія Михайловича в тому, що він наперед прорахував таку комбінацію й навмисно прикрив популярний портал, щоби насипати солі на хвіст пану Президенту та облити лайном власне Міністерство. Генерал-майор Кучер раніше ніколи не давав приводів вважати, що він здатен осмислено приймати рішення за межами своїх комерційних інтересів. Натомість не раз давав приводи думати, що слово «міліціонер» може означати не тільки професією, але й діагноз.

 

Володимир БОЙКО, спеціально для «ОРД»


 

 

В тему:

 
Генерал Кучер: награда найдет героя

 

Публикация «ТЕМЫ» о крыше киевских проституток в лице руководства Департамента по торговле людьми и киберпреступности наделала шума в МВД. И, как утверждают наши источники, выйди она до смены министра, руководителю Департамента генералу Кучеру пришлось бы освободить кабинет. Но с новым министром «порешали вопрос», а чтобы ни у кого не возникало сомнений в профессионализме и порядочности Кучера, ему приготовили новый подарочек к милицейскому празднику (документы прилагаются).

 

 Пора уже основательно взяться за борьбу с коррупцией. Особенно в структуре МВД. Особенно в свете последних указаний Президента. Читаешь текст выступления Виктора Януковича на праздновании в преддверии Дня милиции и слезы наворачиваются: ай да реформатор, ай да локомотив противодействия коррупции и очищения «органов»!

 

 

Кто-то может возразить: у нынешней власти декларации идут в разрез с делами. Но мы этим людям не поверим: наветы, ни чем не подтвержденное критиканство! Судите сами: не справился министр Могилев с задачей реформирования МВД и отправился «загорать» в Крым. Но уж новый-то министр Захарченко непременно справится. И первые результаты уже просматриваются.

 

После нашей критической публикации – со списками действующих притонов и координатами сутенеров и проституток Киева, регулярно «окучиваемых» людьми в погонах, руководитель Департамента по борьбе с торговлей людьми скоропостижно ушел на больничный – видимо от пережитых моральных страданий. С десяток деньков отлежался, порешал тем временем вопросы, подключив своих покровителей из «теневого генералитета». А когда тучи над Кучером разошлись, он вернулся к исполнению служебного долга и первым делом инициировал проверки в подразделениях  Харьковской, Киевской, Хмельницкой и  Херсонской областей. Говорят, было потрачено немало сил, дабы выявить негласных информаторов прессы, помогавших в проведении нашего расследования. Информаторов не вычислили, зато неугодных сняли, а на их место поставили проверенных людей, которые не задают вопросов: насколько гуманно облагать данью проституток, ездить за счет сутенеров за рубеж и подносить за их деньги драгоценные подарки вышестоящему руководству.

 

Но мы в общем-то не о Кучере, а о борьбе с коррупцией и заветами Гаранта, которые он три дня назад провозгласил перед милиционерами в преддверии профессионального праздника. Однако, получается несоответствие между словом и делом. На словах мы – за борьбу с коррупцией, а на деле – готовим награду Кучеру.








Читаешь наградное ходатайство на Кучера и слезы наворачиваются: какого человека журналюги ославили! Впрочем, не все упомянуто в официальном документе. К подвигам его подразделения следовало бы также добавить активные DDOS-атаки нашего сайта силами подчиненных из службы по борьбе с киберпреступностью – сразу после выхода публикации на «ТЕМЕ». Архиважное дело за деньги налогоплательщиков совершили хакеры в погонах. Потому что общеизвестно: интернет журналисты – это те козлы, которые мешают служить таким людям, как генерал Кучер. Ну а многолетняя деятельность борделей под стенами ГУВД Киева, о чем прекрасно известно генералу Кучеру — это мелочи. Если всех сразу победить, то за что тогда получать очередные звания и награды?

 

С праздником Вас, Юрий Михайлович! Хочется пожелать Вам и вашим покровителям поменьше статей в интернете, побольше денег и правительственных наград! «-Будьмо! -Гэй!»