Приватизация набирает скорость

antiraiderukr 18.07.2012 в 13:15

"Сумыхимпром" и "Крымский титан" стараются продать поскорее
    
Фото: PHL


Правительство начало процесс приватизации активов титановой отрасли. Вчера Кабинет министров опубликовал постановление, которым поручил Фонду госимущества в кратчайшие сроки провести приватизацию "Сумыхимпрома" и продать 50%+1 акцию "Крымского титана". Эксперты поясняют такую поспешность тем, что основным претендентом на все эти активы считается лояльный нынешней власти предприниматель Дмитрий Фирташ.

Кабинет министров решил ликвидировать государственную акционерную холдинговую компанию "Титан Украины", говорится в опубликованном вчера постановлении правительства N469-р от 11 июля. Согласно ему, правительство поручило Госагентству по управлению государственными корпоративными правами и имуществом передать "Титан Украины" в управление Фонда госимущества (ФГИ). В свою очередь ФГИ должен продать 100% акций входящего в "Титан Украины" крупнейшего в Украине производителя фосфатных удобрений "Сумыхимпрома", а также 50%+1 акцию "Крымского титана" — крупнейшего украинского производителя двуокиси титана.

В январе правительство уже исключило из состава "Титана Украины" единственного в стране производителя титановой губки — госпредприятие "Запорожский титаномагниевый комбинат" (ЗТМК), которое также было передано на баланс ФГИ для привлечения инвестора. На базе ЗТМК будет создано общество с ограниченной ответственностью, в которое фонд внесет целостный имущественный комплекс предприятия и получит 51-процентную долю в компании, а инвестор — денежные средства в обмен на 49% в ней.

Вице-президент Украинской ассоциации предприятий черной металлургии Сергей Грищенко говорит, что своим решением правительство, по сути, отказалось от создания вертикально интегрированного холдинга в титановой отрасли — от добычи сырья (Вольногорский горно-металлургический и Иршанский горно-обогатительный комбинаты) до производства готовой продукции ("Крымский титан", "Сумыхимпром" и ЗТМК). "Вместо того чтобы привлекать инвестора в "Титан Украины", правительство решило привлекать инвестора в каждый актив",— говорит он. По оценкам гендиректора "Титана Украины" Александра Нечаева, общий объем средств, в которых нуждаются предприятия титановой отрасли Украины, составляет $2-2,5 млрд.

В правительстве официально не объясняют решение отказаться от идеи привлечения инвестора в "Титан Украины". Однако по словам источников "Ъ" в Кабинете министров, единственная группа, проявлявшая интерес к этом активу,— Group DF Дмитрия Фирташа. "Сейчас претендент на титановые активы один, и понятно, что реальной конкуренции в конкурсе не будет. Однако если в случае смены власти в стране у инвестора попытаются отобрать этот актив, то для него выгоднее, чтобы покупка была оформлена несколькими сделками, а не в виде единой продажи "Титана Украины". В этом случае возвращать активы в госсобственность будет сложнее",— отметил собеседник "Ъ".

В Group DF комментировать свое участие в приватизации "Крымского титана", "Сумыхимпрома" и ЗТМК не стали. В пресс-службе ФГИ также официально ничего не комментируют. Однако высокопоставленный источник "Ъ" в фонде рассказал, что привлечь инвестора в ЗТМК планируется уже "к IV кварталу". "Что касается "Сумыхимпрома" и "Крымского титана", мы будем стараться провести продажу также в IV квартале",— рассказал собеседник "Ъ". Первый заместитель председателя специальной контрольной комиссии Верховной рады по вопросам приватизации Александр Бондарь сомневается в том, что кто-либо из зарубежных инвесторов решится участвовать в приватизации украинских активов в титановой отрасли. "Уже все решено, активы поделены. Сейчас осталось только урегулировать технические вопросы и соблюсти процедурно-технологические моменты",— уверен он.

Александр Черновалов Коммерсантъ

Фирташ - путь из грязи в князи!

antiraiderukr 02.03.2012 в 10:38

Дмитрий Фирташ, 02.05.1965г.р., ур. с. Богдановка (в н. вр. – с. Сынькив) Залещицкого района Тернопольской области. История бизнеса (неофициально) Мать работала бухгалтером на местном сахарном заводе, отец — водителем и инструктором ДОСААФ, но основной доход Фирташей составлял не заработок совслужащих, а выручка от продажи помидоров, выращенных на семейном участке. Но, по тем временам были не бедные люди: выращивали дома помидоры и за сезон зарабатывали 5 тысяч рублей. При этом и Дмитрий вынужден был работать в теплицах с утра до ночи. Однако, в 17 лет вместо вуза (хотел поступать в железнодорожный институт, но не смог,т.к. было много троек в школьном аттестате и плохое знание математики) Фирташ отправился в железнодорожное училище в Красном Лимане Донецкой области, где выучился на машиниста, после которого был призван в СА. В жены Дмитрий выбрал свою одноклассницу и дочь директора местной школы Людмилу Грабовецкую, с которой он прожил до середины 1990-х г., и от которой имеет дочь Иванку. Вернувшись из армии и получив отказ родителей помочь начать свой бизнес, Фирташ с друзьями (читай членами ОПГ в г.Черновцы) занимался поставками продовольствия, паралельно занимался разведением песцов, а шкурки зверьков сбывал в Москву.

Проживая в г.Черновцы, и официально работая пожарным в части при местной обувной фабрике, а из-под полы приторговывал продукцией той самой фабрики (ночью воровал гамаши, которые утром забирал и продавал), за что впервые попал в местное КПЗ. Поскольку преступление было мелким, а ОПГ начали набирать вес в правоохранительной среде, уголовное дело не возбуждалось. Впервые по – крупному Фирташ заработал в 1988г. на поставках сухого молока в Узбекистан, за которое он получил хлопок, который через «друзей» при помощи начальника Одесского морпорта перенаправл в Гонконг, где нашелся добросовестный покупатель. На этой сделке заработали 1,2 млн долларов, доля Фирташа составила 50 тысяч долларов. После этого Фирташ перебрался в Москву и начал торговать продовольствием по-крупному. Именно так он вышел на газовый рынок: в 1993 году Фирташ и компаньоны поставили партию продуктов в Туркменистан. Не дождавшись денег, он поехал в г. Ашгабат, где познакомился с Игорем Бакаем, который готов был купить газ, так как имел квоту поставку газа на Украину, выданную последнему Президентом Кравчуком. Сложившаяся случайно схема ”газ в обмен на продовольствие” кормила Фирташа следующие 10 лет: Бакая сменила фирма ”Омрания”, затем квота на поставки газа на Украину отошла ”Итере”, но продовольственную часть схемы все это время обеспечивал Фирташ. Его штаб-квартира расположилась в Ашхабаде, за операции на Украине отвечали партнеры. Поставки освуществлялись на много миллионные суммы (400-500млн. в год), но весь газ забирал Бакай, продавал его на Украине, потом возвращал деньги. Однако, настоящий прорыв в работе Фирташа произошел в 2001 году, когда началась война новых менеджеров ”Газпрома” с командой Рема Вяхирева, что привело к исключению ”Итеры” из схемы поставок среднеазиатского газа. Справка. В 2001 году Макаров отказался выплачивать Фирташу $50 миллионов, чем развязал Фирташу руки по вытеснению из газового бизнеса Макарова. После создания ETG Фирташ нанял венгерского бизнесмена Андраса Кноппа (с подачи Могилевича) для ведения переговоров по сделкам на газ с Казахстаном, Туркменистаном и Узбекистаном. Поскольку эти Центральноазиатские страны доверяли Фирташу как надежному бизнесмену, они согласились подписать с ”Евротрансгаз”, в результате чего бизнес Макарова оказался в руинах. В январе 2002 года Макров приехал в г.Киев и пригласил на ужин Фирташа, на которую последний согласился пойти вместе с начальником охраны Семена Могилевича, Сергеем

Михасем и Оверином из Солнцевской Группировки, и что повлияло на исход переговоров (Фирташ остался жив).

Тогда с подачи Бакая, окружение президента Леонида Кучмы выдвинуло его на роль транзитера туркменского газа вместо близкой к команде Рема Вяхирева «Итеры» свои услуги предложил Фирташ, было создано Eural TransGas (имеется дополнительная информация, при необходимости может быть представлена дополнительно), представителем которой в Туркмении впоследствии стал Фирташ лично. Характерно, что документы, которые проложили дорогу Фирташу в газотрейдерский бизнес, подписал бывший тогда премьер-министром Украины Виктор Ющенко (впоследствии Фирташ оказывал уже Президенту Ющенко услуги как с доставкой на инаугурацию родственников жены из США-оплатил чартер стоимостью в 270т.дол., так и в борьбе с Ю.Тимошенко, в чем был заинтересован лично. Позже, препятствовал коалиции между БЮТ и Партией Регионов в последний момент и на момент встречи работал над созданием коалиции между сторонниками Ющенко и Партией Регионов). Тогда же было получено одобрение на газовую карьеру от международного криминального авторитете Могилевича Семена (в отношении его имеется ряд материалов, в том числе и те, которые легли в основу ряда уголовных дел, возбужденных в бытность Председателем СБУ Турчиновым), так как «когдаправительство не может эффективно управлять, страной правят законы улиц».

Именно Ющенко завизировал пакет документов, согласно которым право транзита туркменского газа по территории России получил венгерский офшор Eural TransGas (за ETG и стоял непубличный тогда Дмитрий Фирташ). В конце 2004 года, когда дни Кучмы у власти были сочтены, ETG в этом бизнесе заменила компания RosUkrEnergo. В процессе преобразований «Газпром» сумел выторговать себе 50-процентную долю, а вторую половину от имени правительства Украины получил Raiffeisen Investment. Через полтора года под угрозой официального расследования со стороны минюста США г-ну Фирташу пришлось признаться, что Raiffeisen Investment представляет его интересы (45%) и интересы его бизнеспартнера Ивана Фурсина (5% в RosUkrEnergo). В начале 2007 года он зарегистрировал на Британских Виргинских островах «Группу DF» (GDF — Group of Dmitry Firtash) — частная международная группа… с целью объединения активов Дмитрия Фирташа в энергетике, химической промышленности, энергетической инфраструктуре, а также активов в сфере недвижимости. В группу вошли Centragas (с его 50% акций РосУкрЭнерго), венгерская EMFESZ (газоторговая компания, поставщик энергетических услуг), австрийская компания Zangas (специализируется на строительстве газовой инфрастуктуры), а также OSTCHEM Holding (объединяет группу химических предприятий в Восточной и Центральной Европе. Справка. Иван Фурсин, 16.09.1971 г.р., образование высшее, владелец одесского Мисто-банка, основной акционер Одесской киностудии, стал известен после попытки захвата им и его Мисто-банком обувной фабрики «Киев». Тогда за Фурсина вступился его приятель, глава парламентской фракции «Наша Украина» Николай Мартыненко, против которого пошла пропрезидентская партия «Пора». Это противостояние стало первым расколом в «оранжевой команде». Фурсина также называют другом председателя фракции «Народной партии» Игоря Еремеева (Фурсин баллотировался в Верховную Раду по списку «народников», получив почетный номер 33, но партия не преодолела трехпроцентный барьер).
 С появлением Eural Trans Gas (монополист в поставках туркменского газа на Украину, ему принадлежат 57 процентов украинского рынка газа) центр операций Фирташа переместился в Будапешт – вотчину Могилевича. В 2003-2004 годах вокруг Eural Trans Gas разгорелся скандал, — когда акционеры ”Газпрома” потребовали объяснений, почему большие объемы газа идут через неизвестную офшорную компанию, принадлежащую неким частным лицам. В ответ ”Газпром” учредил в 2004 году собственного посредника — компанию ”Росукрэнерго”, где у него была доля в 50 процентов. Вторые 50 процентов принадлежали украинским партнерам (см. выше) Таким образом, создание ”Росукрэнерго” стало вершиной в карьере Фирташа: он стал не просто крупным газовым посредником, а официальным партнером ”Газпрома” и монополистом в поставках зарубежного газа на Украину.

В 2006 году Министерство юстиции США заинтересовалось деятельностью компании RosUkrEnergo в рамках расследования деятельности Семена Могилевича. Минюстом было иницировано отдельное расследование, в рамках котрого следователи отдела по борьбе с организованной преступностью в Минюсте США встречались с представителями зарегистрированной в Швейцарии компании RosUkrEnergo и австрийской Raiffeisen Investment, которая является держателем 50% акций компании. Были изъяты некоторые материалы, что впоследствии неоднократно печаталось в СМИ, и что озвучивала Ю.Тимошенко в своих выступлениях. Свою связи с Могилевичем Д.Фирташ подтвердил лично в срочной конфиденциальной встрече с Послом США в Украине Уильямом Тэйлором 8.12.2008г., которая длилась более 2,5 часа (материалы сайта WikiLeaks). Суть того, что сказал Фирташ на встрече с Тэйлором: — он не отрицал связи с людьми, которые связаны с организованной преступностью, был вынужден иметь дело с членами преступной группировки, включая Могилевича, а иначе он никогда бы не построил бизнеса. - Несмотря на то, что знал многих бизнесменов, которые связаны с организованной преступностью, включая Солнцевскую группировку, он лично не участвовал в их незаконных делах. - Сейчас в Украине можно иметь полностью законный бизнес. - Он также подчеркнул важность политического объединения Украины, чтобы ослабить влияние российских криминальных боссов на украинский бизнес. Считается, что встреча Фирташа с Послом США в Украине – это попытка обелить свою прошлую деятельность перед будущими западными и американскими партнерами.

В наст. время Фирташ -Президент Highrock Properties Ltd., филиала компании Highrock Holdings Ltd.; большая часть активов Дмитрия Фирташа включена в состав инвестиционной компании Group DF. Он владеет компанией Zangas, строящую газопроводы за пределами России. Ему принадлежит также российская компания «Зангас» (прежние ее владельцы — Михаил Черный и его партнеры утверждают, что Фирташ им задолжал $5 млн, что последний опровергает). В структуру Group DF входят: Centragas Holding AG (90%) (Австрия); RUE (50%) (Швейцария); «УкрГазЭнерго» (50%); Emfesz Kft (100%) (Венгрия); Euronit Kft (100%) (Венгрия); Zangas (100%) (Австрия); Osthem Holding AG (90%) (Австрия); Osthem Germany GmbH (100%) (Германия); Afkem AG (75%) (Германия); Afkem Italia (45%) (Италия); Крымский содовый завод (89, 48%); ЗАО «Крымский титан» (50%+1); ОАО «Ривнеазот»; Иршанский ГОК; Вольногорский ГОК; JSC Tajik Azot (75%) (Таджикистан); JSC Nitrofert (100%) (Эстония); LLC Mezhurichia mining (75%); LLC Valki-Ilmenite mining (75%); Osthem Trading GmbH (100%) (Швейцария); Group DF владеет земельными участками площадью 132 га в южной части Киева, 113 га на Оболони и 1 га по ул. Грушевского, 30. Компании принадлежит более 50% акций ЗАО «Мандарин Плаза» (владеет торговым центром «Мандарин Плаза» и бизнес-центром «Парус»). Общий доход Group DF в прошлом году превысил $5 млрд. Кроме того, Фирташ владеет баскетбольным клубом «Киев». В 2011 году журнал «Фокус» оценил состояние Дмитрия Фирташа в $ 1, 489 млрд. (№ 13 в рейтинге 200 самых богачей Украины, который составил журнал «Фокус»). Структуры Фирташа в н. время контролируют 75% рынка газа в Украине. Кроме этого, Фирташа интересуют металлургические проекты в Индии, где его группе принадлежит месторождение ильменитовых руд. В Индии Фирташ гачал строить комплекс, в который войдет блок по производству титана и по производству металла. Запустить проект планируется к 2013-2014 году (стоимость до кризиса оценивалась в $2,1 млрд.). Фирташ также владеет украинскими телеканалами К1 и К2.

Есть данные, что Фирташ имеет связи с руководством Консервативной партии Великобритании (ТОРИ). Так, в 2007г. Роберт Шетлер Джонс, давний бизнес-партнер Фирташа (информация может быть представлена дополнительно) за помощь в организации Британско-украинского объединения (директором которого стал Роберт Ш. Джонс) уплатил консерватору Ричарду Спрингу 60000 фунтов стерлингов, и отдельно ежеквартально проплачивал теневому министру безопасности консерваторов Полин Невилл Джонс. Кроме того, компанія «Scythian Ltd» («Скифи Лтд.», директор — Роберт Шетлер Джонс) также пожертвувала 27580 фунтов стерлингов Консерваторам за оказание содействия на аудиенцию с Джордже Осборном.

Необходимо учитывать и то, что в 1990-х годах ключевым партнером в газовом бизнесе была Калиновская Мария (с 2002г. – жена), «такая же оборотистая как и Фирташ, бывшая банщица из г.Черновцы (по оперативным данным, Калиновская знает все о контактах бывшего мужа с представителями российского и украинского капитала, и у которой якобы имеются компрматериалы). Чуть позже родственники и знакомые Фирташа, выступая в украинской прессе, будут утверждать — брак был фиктивным. Его предыстория, по версии Фирташей, такова: в 1996 году Фирташ и Марина вывезли свои семьи на ПМЖ в Германию. Марина при этом допустила нарушения при оформлении документов. В итоге ей грозил запрет на въезд в Германию, и Калиновская попросила делового партнера заключить фиктивный брак: у Фирташа ведь с документами все в порядке, будучи его женой, она вновь могла свободно перемещаться по Европе. Сама Калиновская утверждала — с Дмитрием они женились по любви. Но как бы то ни было, развелись они в начале 2005 года, сразу после создания схемы с ”Росукрэнерго”. По соглашению о разделе имущества при разводе Калиновская получила от мужа компенсацию в 36 млн долларов, автомобиль Cadillac Escalade и три квартиры в Киеве (одна из них, что и у Рината Ахметова), что по мнению оперативных источников может быть платой за молчание. Доверенным лицом Фирташа в том бракоразводном процессе (при подписании мирового соглашения и договора о разделе имущества) выступал министр топлива и энергетики Украины Юрий Бойко.


Джерело:Тарасова Правда

СБУ і солярка, або Навіщо Фірташу чужі автозаправки

antiraiderukr 09.12.2011 в 13:41

.На колишніх акціонерів "Надра Банку" був створений тиск, і вони погодились реструктуризувати свої кредити, та поступово повернути гроші. Зокрема, погодився повернути кошти Єремеєв в обмін на закриття кримінальних справ. Однією з зустрічних вимог Фірташа до Єремеєва є віддати йому мережу заправок WOG.


В
ипадки "маски-шоу" правоохоронців у офісах крупних компаній, на кшталт "Епіцентру" та "Фокстроту", стають в Україні нормою життя. Такою ж, як і намагання людей, наближених до влади, відібрати бізнес у інших.

Для цього активно використовується правоохоронна, а точніше – каральна система. Іноді в інтересах "крупного" бізнесу діє навіть спецслужба, покликана, зокрема, оберігати країну від підступів закордонних розвідок.

Втім питання досить суперечливе. Не можна сказати, що нинішні "жертви свавілля" не брали участі у достатньо сумнівних оборудках часів президентства Віктора Ющенка та прем’єрства Юлії Тимошенко. Тогочасні державні тендери, виділення рефінансування банкам під час кризи 2008 року та газові угоди 2009 року стали притчею.

Але "силове" вирішення питань увійшло в моду вже за часів Віктора Януковича.

У листопаді на стрічках новин з'явилися повідомлення про обшуки в рамках кримінальної справи, у якій фігурують компанії одного з найбагатших людей західної України, колишнього спонсора спікера Володимира Литвина Ігоря Єремеєва.

"Економічна правда" намагалася розібратися, чим завинив нафтовий магнат.

СБУ та "солярка"

11 жовтня 2011 року Головне слідче управління Служби безпеки України порушило кримінальну справу за фактом розтрати державних коштів службовими особами державного підприємства "Укрзалізничпостач" шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Сума розтрати, яка зазначається у справі, є приголомшливою – 199 мільйонів 788 тисяч гривень.

Але, за версією СБУ, службовці держпідприємства розтратили державні гроші…за попередньою змовою із службовими особами ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод", власником якого є бізнесмен Ігор Єремеєв.

"Укрзалізничпостач" є, безумовно, хлібним місцем. Це держпідприємство здійснює централізовану закупівлю товарно-матеріальних цінностей для потреб залізничної галузі - запасних частин, обладнання, нафтопродуктів та іншого.

Справа порушена за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу. Ця стаття визначає відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Санкція 5 частини статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Крім Херсонського НПЗ у справі фігурує ціла низка підприємств Єремеєва: "ТД "Континіум Галичина", ТОВ "Вест Ойл Груп", ТОВ "Континіум Укрнафто Ресурс", ТОВ "Континіум Укр Ресурс", Волинська філія ТОВ "Золотий екватор" та інші.

Деякі з названих компаній входять до групи "Континіум". Вони контролюють мережу автозаправок WOG. Чому це важливо, ми пояснимо трохи нижче.

Хто такий Ігор Єремеєв

Єремеєву 43 роки, його статки оцінюють в 312 мільйонів доларів. Основна сфера діяльності бізнесмена – нафтопереробна промисловість та торгівля нафтопродуктами.

Він почав бізнес у 1992 році в рідному селі Острожець Млинівського району Рівненської області, ставши директором МПП "Континіум". Крім нафтопродуктів Єремеєва також зацікавила харчова промисловість – під брендом "КОМО" він сконцентрував близько десятка молочних підприємств.

Один з найбільших активів Єремеєва - мережа автомобільних заправок WOG. У 2007 році він став власником пакету акцій Херсонського нафтопереробного заводу і головою наглядової ради цього підприємства.

В у 2002 році Єремеєв пішов у політику. Бізнесмен був обраний депутатом від округу у Волинській області. І тоді ж Єремеєв став одним зі стовпів політичної сили Володимира Литвина. Будучи нардепом Єремеєв навіть очолював фракцію Народної партії.

А у 2006 році саме "волинський олігарх" очолив передвиборчий штаб блоку Литвина "Ми". ЗМІ писали, що він "посунув" у команді Литвина нинішнього керівника адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Єремеєв довів лідерові блока власну відданість, коли кулаками захищав того під час сварок у Верховній Раді.

Також відомо, що під час передвиборчої кампанії він тримав у своїх руках бюджет блоку, у який надходили гроші, сплачені за начебто "проходні" місця. Кажуть, що для сплати за своє місце у списку Єремєєв взяв кредит в одному з банків. А очоливши штаб, вже за кілька місяців його погасив. Чи це пов’язані події, нам невідомо. Але не виключено, що гроші у "общаку" були немаленькі.

Втім, блок Литвина провалився на виборах, набравши всього 2,6% голосів. Кажуть, тоді нинішній голова Верховної Ради витратив багато часу, щоб пояснити, чому він не зможе повернути "інвесторам" вже витрачені кошти. Що стосується Єремеєва, то після провалу на виборах він повернувся в бізнес. Однак на дострокових виборах 2007 року, за інформацією журналістів, Єремеєв все ж таки давав гроші партії Литвина. І не дарма.

Паливо для залізничників

У кінці ж 2011 року СБУ раптово зацікавилося подіями майже трирічної давнини. А саме закупівлею держпідприємством "Укрзалічничпостач" дизельного палива у 2009 році.

Старший слідчий СБУ направив до Шевченківського райсуду Києва подання про проведення обшуку по справі щодо розтрати державних коштів. Спецслужбу, зокрема, цікавили документи щодо правових відносин Херсонського НПЗ та інших підприємств Єремеєва.

15 листопада суд своєю постановою дозволив провести обшук. ЗМІ повідомляли, що "маски-шоу" влаштували 18 листопада в представництві компанії WOG в Києві на вулиці Межигірській.

В розпорядженні "Економічної правди" є відповідна постанова суду, де викладена позиція слідчих СБУ у цій справі.

Так у спецслужбі встановили, що у травні 2009 року держпідприємство провело торги по закупівлі дизельного палива марки Л-0,2-62. За твердженням СБУ, переможцем торгів "неправомірно визнано ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод".

Неправомірність, на думку слідства, полягала у наступному. Службові особи "Укрзалізничпостач", згідно з положенням про держзакупівлі, нібито були зобов’язані відхилити тендерну пропозицію Херсонського НПЗ і скасувати торги. За однією з версій, які у той час ходили ринком, у тендері мали приймати участь лише вітчизняні виробники палива. Херсонський НПЗ хоча і є нафтопереробним заводом, але ще у 2007 році, під час купівлі Єремеєвим, вже був банкротом. З того часу він досі не працює. Але це не завадило Єремеєву постачати залізничникам паливо, користуючись статусом українського виробника.

Але у справі фігурують інші факти. За інформацією СБУ, службовці "Укрзалізничпостач" свідомо допустили до оцінки пропозицію учасника, яка не відповідала тендерній документації, що й призвело до неправомірного вибору переможця тендеру.

Але 1 червня 2009 року держпідприємство уклало з Херсонським НПЗ угоду про закупівлю дизельного палива на загальну суму 435 мільйонів гривень. На думку слідчих, ціна палива за цією угодою на 40 мільйонів 906 тисяч гривень перевищує тогочасну середньо ринкову.

"Крім того, безпосередньо після укладення вказаного договору службовими особами ДП "Укрзалізничпостач", які діяли в інтересах ЗАТ "Херсонський НПЗ", за відсутності правових підстав укладено ряд додаткових угод, якими свідомо змінено ціну дизпалива у бік збільшення на суму 158 мільйонів 881 тисяч", - йдеться у постанові суду.

Слідство стверджує, що таким чином службовими особами "Укрзалізничпостач" вчинено розтрату державних коштів на загальну суму 199 мільйонів 788 тисяч гривень.

За даними СБУ, кошти у сумі 593,8 мільйонів, які надійшли від держпідприємства на рахунки Херсонського НПЗ були перераховані на рахунки ТОВ "Торговий дім "Континіум Галичина".

А потім ці гроші були перераховані на рахунки інших фірм Єремеєва - ТОВ "Континіум Укрнафто Ресурс", ТОВ "Вест Ойл Груп" і так далі.

Слідчі СБУ стверджують, що неодноразово зверталися до фірм, які фігурують у справі, з проханням надати оригінали документів, які стали підставами для перерахування грошей за період часу з 1 червня 2009 року по 31 березня 2010 року.

Однак ТОВ "ТД "Континіум Галичина" та інші підприємства групи "Континіум" відмовлялися задовольняти прохання СБУ. Зокрема, фірми повідомляли, що всі документи їх фінансово-господарської діяльності передані в оригіналах народному депутату для розгляду якогось звернення.

У СБУ назвали такі дії "свідомим і протизаконним приховуванням запитуваних документів".

Конфлікт

Виникнення цієї справи має свої пояснення. І її розслідування може стати черговим доказом використання в Україні каральної влади в інтересах олігархів.

За інформацією джерел "Економічної правди", мережа заправок WOG Ігоря Єремеєва приглянулася Дмитру Фірташу. Співвласник "РосУкрЕнерго" нібито хоче встановити контроль над цими заправками.
 Навряд чи Єремеєву приємна увага Фірташа


А справу, в якій фігурують найбільші компанії Єремеєва, в тому числі ті, які контролюють WOG, веде СБУ, яке очолює представник владного угрупування Дмитра Фірташа, Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна Валерій Хорошковський.

Більше того, подання про обшук і виїмку документів підприємств Єремеєва робив слідчий четвертого відділу першого управління Головного слідчого управління Служби безпеки України.

У провадженні цього ж відділу знаходилася відома справа щодо розмитнення "фірташевських" 11 мільярдів кубометрів газу після укладення сумнозвісних газових угод у 2009 році. Слідчі саме цього відділу, зокрема, ініціювали арешт екс-глави митниці Анатолія Макаренка у червні 2010 року.

Але у справі щодо фірм Єремеєва може бути не тільки цей інтерес. Боротьба також може точитися навколо поставок палива для "Укрзалізниці". Варто зазначити, що кожного року залізниця купує 380-400 тисяч тон дизельного палива на суму 300 мільйонів доларів.

У лютому 2011 людина з обойми ще одного члена команди Фірташа – міністра енергетики Юрія Бойка – чиновник Міненерго Костянтин Бородін заявляв, що міністерство шукає "Укрзалізниці" нового постачальника палива. Бородін тоді стверджував, що терміни поставок були зірвані і тому постачальника попросили замінити.

За інформацією профільних ЗМІ, підприємства Єремеєва поставляють залізниці паливо з 2009 року, коли обов’язки міністра транспорту виконував Василь Шевченко, призначений по квоті старого друга Єремеєва - Володимира Литвина.

Однак, не зважаючи на розмови у Міненерго, у кінці березня 2011 року тендери на поставку палива "Укрзалізниці" знову виграла фірма Єремеєва "Укрпостач-Нафтотрейд". Але тепер нафтовими фірмами Єремеєва зацікавилася СБУ Валерія Хорошковського.

"Економічна правда" зверталася за коментарем з приводу цієї справи до всіх зацікавлених сторін – й до Єремеєва, й до Дмитра Фірташа, й до СБУ.

Однак у WOG (компанія Єремеєва) від коментарів відмовилися. А відповідь на запити, направлені автором, у СБУ та Group DF Фірташа досі не надійшла.

Гроші з "Надр"

Інтереси Фірташа і Єремеєва перетиналися ще одним чином. "Економічна правда" ще у липні 2009 року писала про скандал навколо виведення з банку "Надра" 6,4 мільярда гривень з 7,1 мільярда державного рефінансування.

Ці гроші були виведені з банку через схему надання кредитів компаніям самих же власників фінустанови. Ще до введення тимчасової адміністрації та продажу банку Фірташеві, великий пакет акцій банку "Надра" належав компаніям Єремеєва.

Тоді ж сукупний кредитний портфель єремеєвської групи "Континіум" у "Надрах" становив більше 1 мільярда гривень. Тільки за два місяці 2008 року - жовтень і листопад - компанії Єремєєва вивели з банку 805,1 мільйона гривень.

Зокрема, фірма "К-Л-О" отримала позику на суму 173 мільйони гривень, а фірма "НАЙТ" - на 211 мільйонів.

Тимчасова адміністрація банку, яку очолювала Валентина Жуковська, подала з цього приводу заяви в правоохоронні органи. Виявляється, справи щодо "безнадійних" кредитів банку "Надра" таки були порушені. І ще на початку 2010 року Печерське районне управління МВС у місті Києві активно розслідувало справу щодо виведення коштів фірмами "КЛО" і "НАЙТ".

Тоді слідчі кваліфікували виведення коштів рефінансування за тією ж частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу, що й у випадку з дизельним паливом для "Укрзалізниці".

За інформацією джерел "Економічної правди", такі ж позови тимчасовий адміністратор подала також щодо інших колишніх акціонерів "Надр" – зокрема, до братів Сегаль, які свого часу звинуватили "ЕП" у наклепі: начебто, ми безпідставно стверджували, що структури Сегалів також отримували кредити на структури, які потім банкротували.

Як стверджують джерела, на колишніх акціонерів "Надра Банку" був створений чималий тиск, і вони погодились реструктуризувати свої кредити, та поступово повернути гроші. Зокрема, погодився повернути кошти Єремеєв в обмін на закриття кримінальних справ.

Чи вдасться бізнесмену "безкровно" домовитися цього разу – питання відкрите. Але за інформацією з іншого джерела, однією з зустрічних вимог Фірташа до Єремеєва є віддати йому мережу заправок, що працюють під брендом WOG. Саме з цим може бути пов’язана надвелика активність СБУ щодо персони західноукраїнського бізнесмена. Ми надіслали запит з цього приводу до Group DF та WOG, але розмовляти з "Економічною правдою" не схотіла жодна сторона.

Экономическая правда